І раптом усвідомив:
починається пекло.
Впізнав у Симоні те, чим колись був сам.
Двадцять три. Студент історичного.
Дрібна польська шляхта.
На останні гроші в Києві.
На порозі у професора Антоновича.
Улюблений студент. Мокрий. З валізою.
Жити.
І їхати з ним в Відень.
Максим тоді думав, що життя нарешті почнеться. Помилявся.
— Роззувайся, — сказав він.
— І ратиці на стіл не став… Ні свинячі, ні свої… Холодець буде завтра, чекати Різдва не будемо.
Симон уперше за вечір всміхнувся.
Наче це було найкраще, що він міг почути.
> МОНОГРАФІЯ. М. Славінський і М. Грушевський учні історика В. Антоновича (Гр. старший). Максим жив у професора. В.А. брав М. Сл. на археол. розкопки. Поручав дописувати свої праці. М.Сл. разом з В.А. брав участь в європейській конференції з археології в Відні.
Син В.Ант., Дмитро разом з Михайлом Русовим (син Софії) заснував РУП (до якої входили С.Петлюра, В.Винниченко, М.Шаповал, Д. Донцов тощо).
> ПРИМІТКА. Вперше М. Сл. був мобіліз. напр. 19 ст. до Туркестанського військ. округу за вільну франц. мову.
Вдруге на рос.-японську війну — за німецьку.
> ПРИМІТКА 2. М.Сл. мав оперний голос. Дитиною співав в хорі Лисенка, гастролював по Європі.
> ПРИМІТКА 3. М.Сл обстоював ідею Балто-Чорноморського союзу держав як безпекового щита Європи проти російської агресії. Передбачив другу світову і союз Гітлера/Сталіна.