Выбрать главу

Володимир Кирилович подивився на друга —

і щиро посміхнувся.

Як товаришу.

Як партійцю.

Як соратнику.

— Тримай владу, Симоне. Поки вона тільки твоя.

(пауза)

Жест триває.

Туди-сюди.

Тиша — густа.

І тоді — останній удар:

— Але… що ж Симону важливіше кохання … чи влада?

— Класова боротьба! — вигукнув хтось із зали.

Симон весь час стояв. Прямо. Рівно.

Мовчання — єдина відповідь, яка не зраджувала його Олю.

У нього немає вибору.

Голосування.

Одностайно.

Петлюру в Центральну Раду!

Володя, молодець, оце так підтримка!

Натовп виплюхнув на трибуну.

Його тіло підняли вгору.

Понесли.

Цілували одяг.

Тонкі перста.

Розкинув руки.

Плавно.

Ліву.

Праву.

Долонями до стелі.

Для рівноваги.

Мовчав.

Білий шовк.

Чорна шкіряна портупея.

Хрестом.

Він вже собі не належав.

> ДЕРЖ. АРХІВ. Для будівництва укр. армії з'їзд обрав Український Генеральний військовий комітет у складі 18-ти осіб, який очолив С.Петлюра.

Рішення з'їзду мали важливе значення для розвитку укр. нац. руху у військах, сприяли зростанню нац. свідомості укр. народу.

> В.ВИННИЧЕНКО, ЩОДЕННИК: Петлюру тоді обрали, бо він був у шинелі.

> ПРИМІТКА 2. На вулиці була спека, 27 градусів, Симон був в сорочці з чорною шкіряною портупеєю].

5. ЗА ЗАВІСОЮ, ПІВГОДИНИ ДО ТОГО

Зовні гамір, гасла, тупіт. Гул революції. Рев натовпу.

А тут тиша пульсує в скронях.

Морок.

Кожен звук занадто голосний.

Кожен рух ризикує стати звуком.

Двоє стоять впритул.

Ніхто не бачить.

Всі знають, що вони тут.

Друзі.

Соратники.

Партійці.

Обговорення робочих питань.

Допомога перед виступом.

Безцінна підтримка.

Володя, тихо:

— Хотів у владу — сідай у крісло. Будеш піді мною.

Посада якраз для тебе: пафосно і ні про що.

(витягає аркуш, розгортає)

— Не хочеш? Я тобі допоможу.

Ось. Твій лист.

Лише кивни, і я їм покажу твоє тухле нутро.

Симон майже нечутно:

— Не сміши. Ніхто, крім тебе, цих рядків не зрозуміє. Показуй. Хоч усім.

Володя:

— Ти ховаєшся в буквах.

Ладен вивчити мандарин, тільки щоб не сказати, ким ти є.

Симон:

— А ким? Тим, кого хоче товариш член Центральної Ради і геніальний письменник? Скажи їм. Але в мене є Оля. І у нас все добре.

Володя різко підсувається.

Підіймає руку. Пальці — під розстібнутий комір.

Симону. Рух навколо шиї.

(Шипить)

— Де він, твій хрест, святенику? Соромишся явити віруючого соціаліста? Дарма.

(Тихо-тихо впритул, Симон не стільки чує, скільки відчуває коливання гарячого повітря)

— Шостий день.

Homo faciamus!

Пам’ятаєш, Балерино?

Сотворімо людину за образом нашим…

(богохульн. лат. перефр. замість сотворімо людину — сотворімо чоловіка [за подобою]).

Різко розвертає його.

За плечі.

Ребром долоні між лопаток — штовхає в спину.

Симон хитається.

Втримується.

І зникає в світлі.

III. 1-Й ДЕНЬ. ПРИБУТТЯ

Київ.

Старий вокзал.

Перон гуде. Черевики, валізи, піт, сонце.

Володя стоїть осторонь. Не гукає.

Вичікує.

Самі до нього підійдуть.

Наближаються.

Симон — із пакунками, розстебнутий комір. Оля — поряд, трохи заклопотана.

Донька тримає ведмедика з бантом.

Рухаються разом, як давно злагоджений механізм.

Володя посміхається.

— Яка солодка дівчинка, викапаний тато!

Тримай ляльку.

Pani Petlura — całuję rączki.

Давайте допоможу.

Поки спускались зі сходів,

вітер трохи завернув Симонові комір.

Оля не сказала нічого —просто підняла руку, поправила, як завжди, і в ту ж мить — він її поцілував. В чоло.

Поправив її розтріпані біляві кучері.

Легко. Наче рефлекс.

Володя — за спиною. Бачив усе.

Став ближче.

Дихнув йому в шию.

Голос — morendo, ковзкий:

— Ти ж міг лишитись.

У Мінську.

На фронті.

У нікчемності.

(пауза)

— Але приповз сюди.

Щоб ти краще зрозумів:

Aut sub me — aut sub terra.

У Володі більше не було цікавості.

Лише впевненість.

Postlude.

У кожній лінії оборони є шов.

У Симона — Оля.

> ПРИМІТКА. При першому читанні може здатися, що Симон — жертва.

Перечитайте ще раз. З моменту, коли Володю кличуть за лаштунки.

Іноді “агресор” лише привертає увагу, а “жертва” — справжній маніпулятор.

## #16. Перша зрада

1. *INCEPTION [СИМОН]*

Київ. Штаб Українського Генерального Військового Комітету (УГВК).

Кінець червня, 1917

Все зависло. Стоси паперів. Гаряче повітря.

Симон сидить. Усі дивляться на нього — але повз.

Українізація — зависла.

Полуботківці — гарячі.

Черговий з’їзд на носі.

2. THE UNFORGIVEN [СИМОН]