Выбрать главу

— Мне ближе порядок, чем политика.

Я даже начал учить мову. Пока с акцентом. Но щиро.

(усміхається)

— Хочеться бути своїм.

Симон (пильно):

— Мова має гуртувати людей.

Павло:

— Мы разные с Вами. Но. Кажется не враги.

Симон:

— Скоро тут буде червона пошесть. Справжні вороги.

(Встає, збирається йти)

Симон:

— Дякую. За рештки довіри.

(пауза. Обертається).

Павло, дивно, по імені:

— Симон. Вы, я помню, давно с Винниченко. Задавите его. Пока не поздно. Давний друг. Я понимаю. Но он утопит все.

Симон (стисло):

— Мене він вже не слухає.

(після паузи)

Але, може, ще чує.

Примружився, дивиться на Скоропадського:

— До речі. Сердюки в чорних жупанах — чистий епатаж. Збудити ворога до смерті.

(Регоче)

Я навіть театр згадав. Костюми, сцена, шаблі. Тільки кулі справжні.

Павло (усміхається):

— Театр — то нічого. Держать стиль — тоже часть дисципліни. Вы себе выпишите одну форму. Вам пойдёт.

Симон (весело):

— Тепер жоден ворог не встоїть. Павле, ще раз дякую. Зустрінемося.

(виходить)

> ПРИМІТКА: За 1.5 міс. міністром С.Петлюра встиг розгорнути українізовані частини, заснувати Вільне козацтво та сердюцький курінь. Частину згодом очолив П. Скоропадський. Ті частини, які не взяв під крило П. Скоропадський — розігнала Ц.Рада.

V. 19 ДНІВ ДО ТОГО

Спецоперація “Роззброєння”

Після захоплення Харкова москалі планували в Києві червоне повстання. Українці мали не допустити цього. Відлік часу на години. Успіх залежав від координації.

Кабінет Симона. Штаб.

Папери — стосами. Дим — всюди. Симон в окулярах над картою. Не торкаючись столу. За його плечима — Коновалець, Мельник, Капустянський, Ніконов. Мовчки. В темі.

— Усе, що має зброю, має бути або з нами, або без зброї, — Симон, не обертаючись. — До ранку. Тихо.

На карті позначки: Арсенал, Печерськ, 3-й авіапарк.

Операція почалась вночі. 29/30 листопада. Українські частини заходили у казарми одна за одною. Без крику. Вигрібали червону погань. Любителі лєніна — чемодан, вокзал, матушка росія. Ешелонами.

Усе минуло без спротиву. Лише в 3-му авіапарку — 1 наш убитий, 4 поранених. Симон дізнався на світанку. Мовчки виписав кошти.

Ранок. Ніч без сну. Штаб. Всі на місці. Симон підписував донесення. Двері грюкнули.

— Ти! Охренів! Диктатор доморощений! Лакей імперіалістів! — Володя хрипів.

Голова уряду на порозі.

Розхристаний. Очі — запалені.

— Ти ж знав, придурок. Я — проти. Я тут головний! Це репресії. Зрада соцпартії! Плювок в революцію!

Симон не підняв голови.

— Це про гідність, Володю. — відповів. — Тепер жодна сука не вякне, що в нас Гражданская война. Речі треба називати своїми іменами.

— Але ж не все так однозначно…

— Мали шанс піти, — коротко. — Знали дату.

Папір хруснув під пером. Симон поставив підпис, подивився прямо:

— Володю, ми не в літературному гуртку. До чого тут соцпартія? Вони хочуть нас вбити. Всіх.

Він узяв наступну телеграму.

— До Бердичева. Повна зачистка. Командування — Скоропадському.

— Видам наказ, — сказав Коновалець.

Симон кивнув. Володя не рухався.

— Тепер ти мовчиш? — кинув через плече, вже не дивлячись.

Володя — без слів. Руки стискалися.

---

Бердичів. 3 грудня 1917.

Скоропадський прибув до станції під вечір. З українських частин: 10-та кавалерійська дивізія, 27-й запасний полк, запорожці. Командир гайдамацького відділу зголосився одразу.

— На місці — до 40 більшовицьких офіцерів. Зброя — на складах. П'янствують. Чекають сигналу від леніна.

Павло кивнув. Телеграма з Києва: Повноваження — повні.

— Починайте.

Червону потороч знешкоджено за ніч. Всіх — під арешт. Приміщення — опечатане. Зброя реквізована.

Після Житомира — 5 грудня — Шепетівка, Старокостянтинів, Проскурів. Українці зачистили Коростень, Здолбунів, Сарни. Коло замкнулося. Червоні — знешкоджені.

Ті дні — перемога кооперації.

> ПІДРУЧНИК ІСТОРІЇ, 10 клас: Забув зазначити. Краще зроблю Петлюру і Скоропадського ворогами.

> СПОГАДИ ВИННИЧЕНКА:

“У нашому конфлікті з большевиками винні деякі наші „соціалісти”, лякеї контрреволюції. Не більшовики.”

*Від авт. Лякеїв звати Симон.

> МОНОГРАФІЯ: Приклад блискучої кооперації С. Петлюри і П. Скоропадського досі замовчується. Обділений увагою.

> ПРИМІТКА. Операція вибила у леніна шанс назвати вторгнення громад. війною. Правда тоді перемогла.

VI. 13 ДНІВ ДО ТОГО

Київ. 17 грудня 1917.

Генеральний Секретаріат. Кабінет Голови уряду.

Дим. На столі аркуш.

Печатка. Підпис: Ленин. Троцкий.

> “Рада ведет двусмысленную буржуазную политику, не признает Советы.

В случае неполучения ответа в течение 48 часов будем считать Раду в состоянии войны против Советской власти.”