— Мне ближе порядок, чем политика.
Я даже начал учить мову. Пока с акцентом. Но щиро.
(усміхається)
— Хочеться бути своїм.
Симон (пильно):
— Мова має гуртувати людей.
Павло:
— Мы разные с Вами. Но. Кажется не враги.
Симон:
— Скоро тут буде червона пошесть. Справжні вороги.
(Встає, збирається йти)
Симон:
— Дякую. За рештки довіри.
(пауза. Обертається).
Павло, дивно, по імені:
— Симон. Вы, я помню, давно с Винниченко. Задавите его. Пока не поздно. Давний друг. Я понимаю. Но он утопит все.
Симон (стисло):
— Мене він вже не слухає.
(після паузи)
Але, може, ще чує.
Примружився, дивиться на Скоропадського:
— До речі. Сердюки в чорних жупанах — чистий епатаж. Збудити ворога до смерті.
(Регоче)
Я навіть театр згадав. Костюми, сцена, шаблі. Тільки кулі справжні.
Павло (усміхається):
— Театр — то нічого. Держать стиль — тоже часть дисципліни. Вы себе выпишите одну форму. Вам пойдёт.
Симон (весело):
— Тепер жоден ворог не встоїть. Павле, ще раз дякую. Зустрінемося.
(виходить)
> ПРИМІТКА: За 1.5 міс. міністром С.Петлюра встиг розгорнути українізовані частини, заснувати Вільне козацтво та сердюцький курінь. Частину згодом очолив П. Скоропадський. Ті частини, які не взяв під крило П. Скоропадський — розігнала Ц.Рада.
V. 19 ДНІВ ДО ТОГО
Спецоперація “Роззброєння”
Після захоплення Харкова москалі планували в Києві червоне повстання. Українці мали не допустити цього. Відлік часу на години. Успіх залежав від координації.
Кабінет Симона. Штаб.
Папери — стосами. Дим — всюди. Симон в окулярах над картою. Не торкаючись столу. За його плечима — Коновалець, Мельник, Капустянський, Ніконов. Мовчки. В темі.
— Усе, що має зброю, має бути або з нами, або без зброї, — Симон, не обертаючись. — До ранку. Тихо.
На карті позначки: Арсенал, Печерськ, 3-й авіапарк.
Операція почалась вночі. 29/30 листопада. Українські частини заходили у казарми одна за одною. Без крику. Вигрібали червону погань. Любителі лєніна — чемодан, вокзал, матушка росія. Ешелонами.
Усе минуло без спротиву. Лише в 3-му авіапарку — 1 наш убитий, 4 поранених. Симон дізнався на світанку. Мовчки виписав кошти.
Ранок. Ніч без сну. Штаб. Всі на місці. Симон підписував донесення. Двері грюкнули.
— Ти! Охренів! Диктатор доморощений! Лакей імперіалістів! — Володя хрипів.
Голова уряду на порозі.
Розхристаний. Очі — запалені.
— Ти ж знав, придурок. Я — проти. Я тут головний! Це репресії. Зрада соцпартії! Плювок в революцію!
Симон не підняв голови.
— Це про гідність, Володю. — відповів. — Тепер жодна сука не вякне, що в нас Гражданская война. Речі треба називати своїми іменами.
— Але ж не все так однозначно…
— Мали шанс піти, — коротко. — Знали дату.
Папір хруснув під пером. Симон поставив підпис, подивився прямо:
— Володю, ми не в літературному гуртку. До чого тут соцпартія? Вони хочуть нас вбити. Всіх.
Він узяв наступну телеграму.
— До Бердичева. Повна зачистка. Командування — Скоропадському.
— Видам наказ, — сказав Коновалець.
Симон кивнув. Володя не рухався.
— Тепер ти мовчиш? — кинув через плече, вже не дивлячись.
Володя — без слів. Руки стискалися.
---
Бердичів. 3 грудня 1917.
Скоропадський прибув до станції під вечір. З українських частин: 10-та кавалерійська дивізія, 27-й запасний полк, запорожці. Командир гайдамацького відділу зголосився одразу.
— На місці — до 40 більшовицьких офіцерів. Зброя — на складах. П'янствують. Чекають сигналу від леніна.
Павло кивнув. Телеграма з Києва: Повноваження — повні.
— Починайте.
Червону потороч знешкоджено за ніч. Всіх — під арешт. Приміщення — опечатане. Зброя реквізована.
Після Житомира — 5 грудня — Шепетівка, Старокостянтинів, Проскурів. Українці зачистили Коростень, Здолбунів, Сарни. Коло замкнулося. Червоні — знешкоджені.
Ті дні — перемога кооперації.
> ПІДРУЧНИК ІСТОРІЇ, 10 клас: Забув зазначити. Краще зроблю Петлюру і Скоропадського ворогами.
> СПОГАДИ ВИННИЧЕНКА:
“У нашому конфлікті з большевиками винні деякі наші „соціалісти”, лякеї контрреволюції. Не більшовики.”
*Від авт. Лякеїв звати Симон.
> МОНОГРАФІЯ: Приклад блискучої кооперації С. Петлюри і П. Скоропадського досі замовчується. Обділений увагою.
> ПРИМІТКА. Операція вибила у леніна шанс назвати вторгнення громад. війною. Правда тоді перемогла.
VI. 13 ДНІВ ДО ТОГО
Київ. 17 грудня 1917.
Генеральний Секретаріат. Кабінет Голови уряду.
Дим. На столі аркуш.
Печатка. Підпис: Ленин. Троцкий.
> “Рада ведет двусмысленную буржуазную политику, не признает Советы.
В случае неполучения ответа в течение 48 часов будем считать Раду в состоянии войны против Советской власти.”