Симон:
— Ще зустрінемося, генерале.
> ПРИМІТКА. Миколу влітку відправили на румунський фронт (підпис голови уряду). В листопаді він повернувся. В Лубни. Став суддею. П. Болбочан, підполковник, тікатиме з червоного оточення в Київ.
V. ГАЙДАМАКИ
Київ, вул. Фундуклеївська (Б. Хмельницького, 11).
будівля Колегії Ґалаґана.
Січень 1918
По Києву торбою котилася чутка — гайдамаки Петлюри не бояться ні кулі, ані холоду.
Залізна дисципліна, жорстка вірність.
Записувалися ті, кому набридло сидіти без діла: українізовані частини, вільні козаки, самотні офіцери.
По місту ширилися листівки, агітки — «Гайдамака боронить народ», «До зброї, сину України!». Заклики були прості: або ти з нами — або лежиш під ногами. Слогани вигадував Симон.
Кожен новачок проходив своєрідний обряд:
– Хто ти за вірою?
– За національністю?
– Чи визнаєш самостійну Україну?
А далі — підпис під 10 заповідями.
Перша — боротися до кінця.
Остання — зрадника карати смертю.
Гайдамака — це вибір. Назавжди.
>>Гайдамаки встали,
Помолились, одяглися,
Кругом мене стали,
Сумно, сумно, як сироти,
Мовчки похилились.
Благослови, — кажуть, — батьку,
Поки маєм силу.
>>(Т. Шевченко, “Гайдамаки”)<<
> МОНОГРАФІЯ: Гайдамацький кіш Слоб. Укр. — військ.підрозділ, сформ. в Києві С. Петлюрою для звільнення Слобожанщини від більшовиків. Штаб: у приміщ. Колегії Ґалаґана. Команд. С. Петлюра, нач. штабу О. Удовиченко. Склад: 2 курені (чорних і червоних гайдамаків), кінна сотня, гарматний дивізіон.
VI. ЛИСТ СИМОНУ (Володя)
Київ, Пушкінська
Січень 1918.
Ось тобі по-дорослому.
Я одразу зрозумів: це ти. Роза б не докумекала. Ти нашептав: здай аналіз. І про той мій давній сифіліс — теж ти. Вона транслювала. Два тижні целібату. Сміхом давишся? Та обісцятися. Інші були. А за тобою — не вилизую. Святий Симон.
Я тобі відправив довідку. По-людськи. Але скажи це сам — ти навіть листа не відкрив. Я це знаю. У тебе завжди так. Ти чуєш те, що хочеш.
Добре. Я скажу. Ти хотів підпис — ти міг прийти й поговорити. Як людина до людини. Але ні — ти влаштував шоу з кинджалами. Нащо? Я все підписав, коли побачив очі. Сірі. Справжні. Ти ж міг просто сказати. Навіщо все це, балерино?
Я все бачив. У тебе стояв. Відчув. І так — ти дійсно мене не тримав.
Ти завжди тікаєш. Навіть під таблетками. Я бачу коли ти під чимось. Навіть якщо сам ішов на це, тікаєш.
Після підпису. Твій пояс. Було видно. Ти був ще здатен. Що з тобою не так?
Яка, в біса, Пампушка? Хто з нас вона? Я, якого ти прийшов використати, щоб вибити підпис? Чи ти, який потік очима, коли мав бути в ролі?
Ти ж переконав себе, що нічого не було. Штани — на місці. Пальці — чисті. Як твоя совість.
Кажеш собі: “я зробив все, що міг, так? А Володя мене вже не чує”. Так? Сам хоч в це віриш?
Навіть не смішно.
І про жінок. Що мені робити, а? Скажи. Мені треба. Щодня. Постійно. Мені тридцять сім. Це нормально. Я не хворий.
Роза — “Мадам Винниченко”. Навіщо? Що ти хотів від неї? Навіщо тягав її по Києву, ще й ту коку зацукровану підсунув? Щоб що? У туалеті “Семадені” взяти?
C’est pas ton style. Tu veux jamais vraiment niquer personne. (фр. Це не твій стиль. Ти ж нікого по-справжньому не хочеш тр*хати.)
Ні, вона б віддалася. Тобі це навіщо? Мені щось довести? Ревнувати? Кого з вас?
А головне — ти ж себе знаєш. У тебе ж шкіра ніжна. Після цього твого тертя в штанях об мою дупу ти тепер тиждень червоний будеш. Навіщо?
А твоя święta pani Petlura. Уже бачила тебе синього і потертого? Її в ці ігри не вплутуй. Вона вища за тебе, за мене, за всіх нас.
Ти хоч їсиш щось, га? Одні кістки. Стегном об стіл забився тоді, знову трястися будеш.
Думаєш, я не бачив тебе після таких [закреслено]? Швендяєш потім містом після [закреслено]. Видно. Пригоди шевальє де Полтава.
Скільки часу — все обставити, щоб ніхто не здогадався, ubi seris semen gratiae tuae? (лат. Де ти сієш насіння своєї благодаті)
Ти ж як облуплений. Мучишся? Вже не виходить [закреслено] коли хочеться. Бо впізнають. Твою пику кожен собака в Києві бачив з газет.
Сховаєшся? В церкві? Не зупиняйся. Розкажи своєму богу все. Як брешеш собі про тринадцять років. Як забув усе до того.
А ще ці твої чотки. З хрестом. Що ти хочеш довести? Що не боїшся свого бога? У нього для таких, як ти, місця нема.
І ще. Все, що сталося — це тільки тому, що я хотів. Твого натиску недостатньо, щоб мене навіть зі стільця зрушити. Я сам. Підписав сам. Подумав, що ти можеш бути нормальним. Зараз уже сумніваюсь.
Ми з тобою не сходимося в політиці. Але це не означає, що треба таке витворяти.
…Бачу твої очі. Сірі. Зараз. Тут. Ці твої губи. До речі, вони чомусь не худнуть. Як ти це робиш?