Чего замер, рыбка?
Я стою. Б'є по голові. Палицею. Валюся. На підлогу. Піднімає мене за шию.
Ні. Я не хочу. Не буду.
Знову б'є мене. В роті кров.
Губа розсічена.
Боже. Пробач мені.
Я не хочу. Його єство в крові.
Сміється.
Показує на всі боки.
— Это твоя кровь, выродок. Слижешь. Сейчас уже получится.
Не можу дихати. Навіщо в роті.
В горлі. Що йому треба?
Захлинаюся.
Борсаюся.
Знову по голові.
За волосся.
Мене вивертає. На килим.
Далі не знаю.
Высокопреосвященный Владыка так и не дошел до благодати. Того дня.
> ПРИМІТКА. Кіот — велика різьблена тумба зверху із наскрізною рамою під ікону.
Частина VII-III. ПЕКЛО
[Симон]
Його не випустили.
Аж на другий день.
І знову.
Це повторилося. І ще. І ще.
З наступних разів Його Високопреосвященство вже ізлівав свою мілость на дітя.
Виходило.
Малого перед кожним візитом підгодовували — щоб щічки рум’яні.
Свої боялися дихнути.
Турбувалися.
Щоб Владика не опечалився.
Знімали жар, промивали, мастили губи і гематоми, як зовсім — препарати.
Він ховався. Знаходили. Вертали.
Намагався втекти.
В місто.
На вокзал.
В ліс.
Ловили. Вертали.
Різав вени.
Вішався.
Травився.
Відкачували. Вертали.
Погрожували, що буде гірше.
А що могло бути гірше?
Він міг тиждень не їсти.
Не було жодного виходу.
Пекло. Тихе, беззвучне.
Пахло пряниками, цукерками і марципанами.
Після першої травми він почав називати себе Симоном.
Як був записаний. Як у святцях.
До того соромився, казав: Семен.
А тепер Симон. Як апостол. Кого били, але не зламали.
Вчив іноземні мови.
Мав вижити в клітці. З книгами, які кат обожнював.
Вчився гарно. Лишили на другий рік. Щоб радував світлий взор. І менше шурхоту.
Друзів не було. Самі приятелі. Ніхто не знав. Але відверталися.
Сам один Василь.
Не втік. А коли виріс, почав писати казки. Для дітей. А плакали дорослі.
Бо щось стискало горло.
Став найкращим дитячим письменником.
Без біографій. Без імен.
Тільки голос — теплий, але такий самотній.
Симон не читав ті казки.
Не міг. У казках можна врятувати.
Але не всіх. Не завжди.
І більше нічого.
> ПРИМІТКА: Микола Міхновський у 1890-х був адвокатом і мав власну юридичну бібліотеку. Описи злочинів, пов’язаних з сексуальним насильством щодо неповнолітніх, були підшиті в томи, для подальшого використання в судовій практиці. З С. Петлюрою був знайомий із 1897 року.
> ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ, “Потерчата”:
На болоті засвітився другий вогник, потім третій, десятий, двадцятий... То Потерчата (*душі загублених невинних дітей) бігли понад дорогою, щоб вказати дякові Оверкові шлях додому. Потерчатка були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчоватими синенькими чубиками на голівках. Бігли вони жваво, тільки їхні маленькі ніжки не могли широко ступати, а через те вони посувалися вперед дуже повільно.
## #25. Микола
I. ВЕЧЕРЯ
(Володя)
“Замок лікаря”. Маловолодимирська, 60. (Гончара).
Квартира Симона.
Початок березня 1918 р.
[КАДР 1. INCEPTION]
Не уявляв таке.
Я з Розою у нього.
Ми з дачі.
Вікна в нашому домі побиті від атак.
Треба перекантуватися.
До дачі були в Бердянську.
Я ходив до більшовиків.
Хотів до головних, але було саме бидло.
Зранку був в Раді. Зайшов до Грушевського.
Питав, чи візьме в уряд. Не прийняв, старий хрін.
Відчув в коридорі ЙОГО.
Він зустрів мою Розу. Нажалілася. Не відмовив. Дозволив пожити.
Між ними було?
Сам їй казав: у нас вільний шлюб.
Спи з ким хочеш.
Квартира його в попелі.
Імовірно, стіни трусило.
Затишно. Відчувається жінка, вона десь за кордоном.
Береже її, дурень.
Огидний рудий кіт. Носиться з ним.
Марек. Мерзенне ім'я.
Цілує його чи не в дупу.
Каже, скучив за цим сонечком.
А воно сидить. Яйця волохаті вилизує.
Викинути з вікна?
Цмулимо привезене з моря.
Пара бутлів. Суха ковбаса. Грінки.
Чорна кімната. Яскрава пляма під абажуром над круглим столом.
Він навпроти Рози.
Я між ними.
Його запах не дає мені їсти.
Він палить.
Струшує.
Губи ці. Вітер в моє вухо.
Стук по столі запальничкою.
[КАДР 1: ВОЛОССЯ]
Роза сміється.
Симон мовчить. Волосся вологе.
З ванни.
Уявляю, як він стоїть голий, тече.
Милить голову.
Його криваві чотки.
Туди-сюди.
Знущання.
Я тостую.
— За кохання.
Роза цілує мене в губи.
Її рука на столі.
Близько до його.
Не торкається. Але пульсує.
Я все бачу.
[КАДР 2: ВИДЕЛКА]
Вона впала. Дзенькіт кахлями, заболіли вуха.