Кава.
Нічого зайвого.
Гортав прізвища.
На очільника України.
Без сентиментів.
******
КАНДИДАТ №1 — ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО
Плюси:
▫️ Красиво говорить і виглядає
▫️ Відомий
▫️ Екс-прем’єр.
Мінуси:
▫️ Неврівноважений.
▫️ Ноль військового досвіду.
▫️ Сексуально безладний (поле для шантажу і маніпуляцій).
▫️ Симпатії до більшовиків
Рішення:
“Тримати в полі зору. Контролювати. За нагоди використати.”
******
КАНДИДАТ №2 — СЕРГІЙ ЄФРЕМОВ
Плюси:
▫️ Ліберал.
▫️ Християнин.
▫️ Вільна німецька, в кількох діалектах.
▫️ Проти більшовиків.
Мінуси:
▫️ Пасивний.
▫️ Без зв'язків в армії.
▫️ Невідомий.
Рішення:
“ Тільки якщо більше нікого не буде.”
******
КАНДИДАТ №3 — МИКИТА ШАПОВАЛ
Плюси:
▫️ Реальний військовий.
▫️ Популярний. Радикал.
▫️ Зовнішність. Стиль.
Мінуси:
▫️ Самостійник.
▫️ Інтимні нахили.
▫️ Імпульсивний.
Рішення:
“Спостерігати. Тримати подалі від армії. Публічно не підтримувати.”
******
КАНДИДАТ №4 — СИМОН ПЕТЛЮРА
Плюси:
(не зазначено)
Мінуси:
▫️ Орієнтований на Антанту (підкреслено)
▫️ Має власні погляди.
▫️ Занадто популярний в армії.
▫️ Погано контролюється.
▫️ Компромат шукаємо
Рішення:
“Streichen. Ohne Stimme. Ohne Publikum.”
(“Викреслити. Без голосу. Без сцени.”)
******
Двері клацнули.
Важкі чоботи, офіцерська виправка.
— Herr General.
Суха команда.
Хтось став у військову стійку.
Клацнула шпора.
Віддав честь.
Ґренер підняв голову.
Усміхнувся.
IV. БОНБОНЬЄРКА
Київ. 20-ті числа квітня 1918.
Кафе “Жорж”.
Ріг Хрещатика й Прорізної.
Оксамит. Кришталь. Шоколад.
Офіціантки: декольте, підв'язки.
Тютюн. Ванільний крем.
Біля Симона ваза з бонбоньєркою.
Для Олі.
Зранку привезли. Поставив поруч.
Щоб не забути.
Офіціант приносить кірш.
Два бокали.
Хлопець. Молодий. З вигляду звичайний.
Але коли ставить попільницю,
дивиться на Симона довше, ніж треба.
Впізнав.
Нічого не каже.
Кліпає, вклоняється глибше, ніж заведено.
І зникає.
У Симона промайнуло.
Друга гімназія. Третя палата.
Все в крові. Осколки.
Бинти.
Вривається.
Торнадо. Микола.
— Малий! Я повернувся! Клята провінція! Вирвався! Що ти?
Всіх совратив?
Чи тримаєш себе в руках?
Симон пускає дим:
— От ці суддівські клопоти.
Як мантія, налізла на твоє пузо?
(Ніжно торкає живіт, як до вагітної)
Симон продовжує:
—Хтось наминає лубенські пиріжки.
Нова жінка?
Микола, розставляє руки, показує масштаб краси:
— Оооотака красуня. Є куди пустити сльозу справжньому чоловіку.
У неї все смачно. Не лише пиріжки.
Симон тріскає Миколу по носі пальцем, легко:
— Безтолковий. Хоч сало привези наступного разу, чи що.
Микола хлюпає кірш у келих. Облизує губу.:
— А що там мій Жовнір? Обжився?
Симон киває:
— Душу в нього вкладаю.
Микола хмикає:
— Що-що ти там вкладаєш в молоде покоління, пророк нації?
Симон, чітко:
— На Арсеналі Євген себе показав.
Вчиться. Буде з нього.
Микола намагається віджартуватися, але не зараз.
— Ну добре, вірю. Малий, ти не кожному душу даєш.
Сам розумієш. Він наступний.
Пауза.
— Давай до справ. Центральна Рада — все. Тиждень максимум і винесемо труп.
Симон. Мовчить.
Киває.
— Буде нова влада. Тебе покличуть.
Вирішувати тобі. Я не раджу.
Симон крутить обідок бокала:
— Павла знаю. Разом гидоту червону били.
Микола відкидається на спинку. Втомлено:
— Я за тебе замовив. І за Євгена.
Павло вагається, але чує мене.
Я зараз з ним.
Але в саму владу не піду.
Нічого там робити.
Я своє вже.
Твоя черга.
Микола витирає пальця серветкою.
Ніби між іншим:
— А про Володю з Шаповалом знаєш?
Симон не підіймає очей: — Ні.
— От лишенько.
(Ковток кіршу.)
Микола з хижою усмішкою:
— А Шаповал живе з ким хоче.
Не те що ти, Малий.
Жінку свою під Володю підклав…
Оленку.
Був би в Києві, собі б забрав! Така краля!
Симон регоче:
— Lass sie halt ficken, wie’s ihnen passt.
(нім. Та нехай ї...ься, як їм подобається.)
Микола встає.
— Йди до Павла. Домовся.
Як не німці, то червоні тебе приб’ють.
Йде.
Симон лишається.
Дивиться на бонбоньєрку.
>ПРИМІТКА. Кондитерська “Жорж” під час рад. окупації перетворена на “Дєтскій мір”. В 1941 будівля була підірвана совітами. Архітектор будівлі В. Городецький.
V. ДОСВІД (Симон)
Полтава, 1896-97 рр.
Симону 17-18 років.
V-I. СМЕРТЬ
Симону 17р.
Востаннє бачив його у грудні 1896. Сніг ще не випав, земля потопала в крижаних калюжах.