Євген вирубився. В парадний формі.
Без ковдри. Тепло.
Подушка з соломи.
Кілька днів без сну. Стрес.
Віконце під стелею. Заплакана свічка.
Клац.
Клац.
Клац.
Рівномірно.
“Не бійся…”
Євген здригається. Розплющує очі.
Біля живота голова.
Торкається.
Симон.
Сидить на підлозі по-турецьки, лікті на бамбетлі, рука одна на одній. Голова лежить нахилена.
В цивільному. Сорочка розстібнута зверху.
Очі мов загусли.
Срібна запальничка.
Клац.
Євген сіпається: підвестись.
Рука мимоволі потяглася до цього сірого волосся. Євгене, що з тобою? Припиняй.
Симон помітив цей поштовх.
Посміхнувся.
Руку йому на живіт:
— Лежи. Ти як дитя.
Євген (хрипко):
— Ні…
(клацання запальнички зупиняється)
— Bibo timorem tuum. (лат. Я п'ю твій страх) Євгене.
Той хитає головою, заперечує.
Симон (не підводячись, палець на губи Євгену, пошепки):
— Я все бачу.
(рука тепла. затримується)
Симон (підводить голову):
— Ти ж чого сюди приїхав, Жовніре?
Україну будувати? Ну то збудуєш. Обіцяю.
(Євген мовчить. В очах темно. Дихання поверхневе. Часте)
Євген:
— А ти. Ти з - ним - будеш?
Симон (усміхається, не зводячи очей):
— З Павлом?
(щокою майже по Євгену)
— Я з тобою, Жовніре. Завше.
Геть якщо вернешся на свій Зашків, голий і босий. Однаково з тобою.
Євген:
— Але ж ти не у владі…
Симон:
— Не бійся, Євгене…
(вкладає долоню на серце Євгенові)
(мовчить)
— Ego te amo. Verte oculos tuos ad me. (Лат. Я тебе люблю. Оберни очі на мене).
Noli deflectere de via tua.
Usque ad mortem.
Mihi iura.
(лат. Не звертай зі свого шляху. До самої смерті. Присягни мені.)
Євген завмирає. І раптом регіт.
— Присягаю тобі. Симоне. Навіки.
(заспокоюється, припиняє сміх)
— Боже Святий.
Нащо ти це чиниш, Симоне?
Чому я тебе не розумію?
Свічка гасне. Темрява.
Євген встає запалити нову.
Чиркає сірником.
Обертається.
Все. Він сам.
28.04.1918. [ОСТАННІЙ ДЕНЬ]
Центральна Рада.
Київ. вул. Володимирська.
Купол. Пилюка. Духота.
Євген біля дверей.
Симона нема. Теж жест.
Грушевський говорив. Про Конституцію.
Про історичний момент. Як завше.
Аж раптом —
ГРЮК.
Двері хряснули.
Німці.
Револьвер в обличчя Грушевському.
— Всем встать! Поднять руки! —
Німці. Російською.
Євгена підкинуло.
Хтось рипнув, злякався.
Грушевський ні.
Підвів голову.
Німецькою:
— Ich protestiere mit aller Entschiedenheit.
(Я протестую з найбільшою рішучістю.)
Євген затамував подих.
Шия рвала комір.
Москаль в німецькій формі знітився.
Взяли двох міністрів: Гаєвського і Любинського.
Того ж дня відпустили.
Грушевський не здався. Наступного дня зібралися. Голосували. Конституція. Президент. Земельний закон.
Останній день Центральної Ради.
29.04.1918 [ГІПОПАЛАС/Цирк]
Київ. Цирк Крутікова, Гіпопалас
Вул. Миколаївська, 7
(Нині Городецького. На місці екс-кінотеатру “Україна”)
Одинадцята ранку.
Шикарна модернова будівля. Проєкт Городецького. Акустика. Оксамитові хідники. Найбільша зала в Києві. Арена. Сім тисяч делегатів.
З’їзд.
Хлібороби-демократи.
Вісім губерній.
Німці як приправа.
Ідея “сильної руки”.
— А давайте… Павла Скоропадського… у гетьмани?
І все. Овації. Крики. Ридання.
Цирк не витримував сліз щастя.
Постановка стала реальністю.
Вийшло краще, ніж планувалося.
Рушили ходою. До Софії.
Молебень.
Архієпископ Никодим.
Собор.
Київ перелицювався.
Гетьман. Миропомазання. Схилив державницьку голову.
Павло Скоропадський.
Ясновельможний.
Високий. У мундирі.
Хрест. Перстень. Влада.
> В.ВИННИЧЕНКО, Відродження нації: Софійська площа. — "Народ", "військо" (руська офіцерня), попи, дзвони, молебен, — усе так само, як і при Ц. Раді. Немов Петлюрою улаштовано. Гетьман (а не С. Петлюра) робить парад. Німці і солдати.
> ПРИМІТКА. Так. Вам не здалося. В Гетьмані і всьому дійстві реальний Винниченко узрів Петлюру. Всюди. В кожній людині. І написав про це.
29/30 КВІТНЯ [ВСОТУВАННЯ]
Всюди.
Прихильники гетьмана всотуються. Банки. Вокзали. Міністерства.
Без пострілу.
На ранок:
Грамота до українського народу.
Закон про тимчасовий державний устрій.
Раду розпущено.
Влада у Гетьмана.
Революція скасована.
30.04.1918 [СТАРШИНИ]
Січові стрільці
Луцькі казарми, Лук'янівка
Київ, вул. Дегтярівська, 11
Нема єдності.
Хто зве боротися.
Коновалець проти.
Всім загинути не варіант.
“Євгене, не бійся”— шепіт в голові. Вуха досі палали.
1.05.1918 [ПРОФЕСОР]