Але ці завдання і обов'язки утворений кабінет міністрів не виконує і виконати не може.
Політика і діяльність його йде зовсім в протилежному напрямку.
Кабінет міністрів є неукраїнський по свойому складу і по своїй політичній орієнтації.
В кабінет міністрів увійшли адепти ідеї "єдиної неділимої росії”.
За гетьмана діє Русскій Союз на Україні.
Гетьман забороняє культурну діяльність земств. Забороняє селянський з'їзд. Така політика щодо селян штовхає їх до комуністів.
По всіх міністерствах сидять російські кадри.
Гетьман дозволив ВИЗНАТИ РОСІЙСЬКУ МОВУ РІВНОПРАВНОЮ з українською.
Невже гетьман не розуміє, до чого це веде?
В суді панує російська мова.
Міністр судових справ пана Гетьмана зберігає привілеї росіян і російської культури.
Київ, 21 травня 1918 року.
***
Об'єднана опозиція БЕЗ ЛІВИХ.
Рекомендації по кожному міністерству.
По кожній гілці влади.
Відповідь: порожнеча.
Гетьман Меморандум не помітив.
Лишив без відповіді.
Зате посипалися арешти.
Правих партій.
Щоб знали.
Щоб боялися.
Понад 200 правих і центристів за ґратами.
Липень 1918 р.
УНДС розпадається.
Від центру лишається попіл.
Всі, хто 2025 плаче про праву опозицію. Ось вона.
Як золото — поколота.
Проігнорована.
Арештована.
Знекровлена.
Микола був розбитий.
Далі тільки ЛІВІ.
З них Петлюра найближчий до центру, та все одно лівий.
Коновалець з Мельником в партії соціалістів-революціонерів.
Донцов на посаді у Гетьмана. Липинський? Теж.
Микола не був лівим ніколи.
Таких більше не буде.
>ПРИМІТКА. На відміну від міфу, Микола Міхновський одразу зазначив про толерантність до інших народів. Але пріоритетом мала бути українська нація.
>ПРИМІТКА 2. Микола не дає москалям жити навіть після смерті.
2017р. на його могилі вкрали погруддя. Спиляли. Мармур. Понівечили.
2023р встановили кам'яну плиту. Її теж зіпсували.
Восени 2024р. встановили новий пам'ятник.
Скільки він витримає?
VI. ОЛЕНКА ФІЛАРЕТІВНА
Травень 1918 р.
Київ, вул. Рейтарська, 37
Квартира М. Шаповала.
Оленка Шаповал знала.
Сьогодні прийде Володя.
Не таємно. Не вперше.
Шлюб з Микитою — угода.
Врятував її від ганьби.
У побуті з ним легко: не ображав. Майже не пив.
Як старший брат.
Їй двадцять. Перше кохання у вісімнадцять, офіцер. Здавалося: це любов. Потім зник.
Батьки дізналися.
«Грѣхъ плотскій! Зляганіє безъ вѣнца! Смерть на родъ і на кровъ!»
І тут Микита.
Гарний. Офіцер. Герой війни.
Запропонував:
— Іди за мене. Спати не будемо. Решта, як у всіх.
Погодилась.
Одчиняйте двері —
Наречена йде.
Була б вагітна, Микита лише сміявся:
— Філаретівна, Боженька дав, то хай буде.
Без жарту. Але пронесло.
Оленка не гуляща.
За два роки ще двоє після того першого.
Микита знав.
Нормально все одно не виходило: один бив, вигнала. Після другого лікувалася.
Нині Микита сам знайшов їй полюбовника.
— Міністром був.
Не повірила. Не схожий на владу.
Причепуритися. Гладко зачесала волосся, поправила сукню, глянула в дзеркало.
Микита при першій зустрічі видав:
— Ти мені одного нагадуєш. В юності. Теж. Білявий. З губами. Талія.
Кого саме, не пояснив.
У Микити тих хлопців…
Все при ній: маленька, витончена, світленька, блакитні очі, вії, пишні вуста, до яких усі чоловіки тяглися.
Груди гарні. Колись танцювала.
Якби не той офіцер, була б першою нареченою. А так заміжня, батьки заспокоїлися. Вони далеко. В Бахмуті.
Володя не стукав.
Чай ще парував на столі.
Микити не було, працює допізна.
— Чого сидиш? — голос різкий.
Вона підвела очі. Миттєво підійшов, підняв за плечі й розвернув.
Задер спідницю.
— Ні, так не буде, — тріснула його склянкою по руці.
Розлютився.
Від нього тхнуло вином і чимось гнилим, терпким.
Схопив за плече, другою рукою одразу ліз до грудей — різко, з силою, ніби виривав.
За груди боляче.
Вона мотиляла головою.
Відбивалася.
Вп’явся поглядом у її обличчя збоку.
Завмер.
Впізнав когось.
Дивно.
Може, того, що Микита казав?
Погляд його став гострий, твердий. Руки стислися дужче.
Він рвонув сильніше, тягнучи її до канапи.
Тканина тріснула, запах гарячого поту вперся їй просто в обличчя.
Пальці в плече, інша рука стискала груди, наче хотів вирвати.
Вона зашпорталася, вдарилась стегном об край.
Повалив. Притис. Щоб не сіпалася.
Тканина під нею рипіла, тріснула на шві.
Його запах обпалював ніс, подих різав щоку.