(нім.: Німці тебе вб’ють. Станеш мучеником. Це припишуть мені. Вбив, бо заздрив.)
Неизвестно, право, чему завидовать.
Меня окрестят als einen unfähigen Herrscher (нім.: неспроможним правителем).
Скинут. Посадять протеже з Берліна.
Народ взбунтует. Устроят анархию.
Симон ширше посміхнувся.
Сидів впевнено і спокійно.
Павло зупинився, дивлячись прямо в його очі.
— Не позволю. Будешь жить.
Петлюра підвівся. Підійшов до вікна.
Жестом показав, можна закурити?
Можна.
— Які твої пропозиції? — голос був сухий, без інтонацій. Симон вирішив: сьогодні тільки українською.
— Du gehst ins Gefängnis. (нім.: Ти йдеш до в’язниці.) — відказав Павло.
Рівно, наче ставив підпис під документом.
— В нормальні умови. Без статті.
Секунда. Симон чекав саме цього. Нахилив голову ледь убік:
— Добре. Мої вимоги. Статус для Коновальця. Легалізація Стрільців. Досить тягти. З травня Євген тиняється по кабінетах, як сирота.
Павло мовчав довго. Сів у крісло. Нарешті кивнув.
— Gut. (нім. добре)
Симон не зводив очей з Гетьмана:
— Мені потрібен тиждень. Закрити справи.
— Гуляй. А пока твой cher ami écrivain (фр. милий друг-письменник) посидить.
Ти підеш — його випущу. Сам скажи, где он прячется. Как крыса. В отличие от тебя.
Симон кивнув. Контракт.
Павло вже збирався підвестися, але раптом нахилився трохи вперед.
Стишився:
— Максим у меня в министрах.
Будешь чудить, все узнают о твоих нежных faiblesses (фр. слабкостях).
И его утопишь в грязи.
(Голосніше)
— Или ты думал, мы на тебя ничего не накопаем?
Симон не кліпнув.
Павло більше не тримав.
Двері зачинилися. Відлуння потекло коридором.
Назовні.
Свіже повітря вдарило в обличчя. За рогом Євген, в цивільному, чекав. Курив на лавці.
Симон, не зупиняючись, кидає коротке, майже стиха:
— Маю тиждень.
Євген зрозумів відразу. Без зайвих слів.
Контргра почалася.
## #29. Компромат
Київ
Липень 1918 р.
Тиждень перед ув'язненням
NO PLACE 4US
Травень - липень 1918-го у Січових стрільців все витрясли.
Надії. Сподівання. Довіру.
Збиралися. Сперечалися. Розходилися ні з чим.
Порожній мішок на мотузці.
Ніякої конфронтації.
Хотіли служити.
Були готові.
Присягнути на службу гетьману.
Але була проблема.
Самій владі були нецікаві.
Які ще галичани? Навіщо?
Без них добре. Проблем з австрійцями ще не вистачало.
Чужа кістка.
Незрозумілий акцент.
Якась “самостійність”.
Пекли світлі очі Ясновельможного Гетьмана.
Випадали з російської матриці.
Тягли свій “Галіцкій мір”.
Торочили про “національні вартості”.
У нас так не кажуть!
Стрільці не вписувалися в бачення майбутнього by Hetman.
Тяжко-важко збиті сотні розсипалися.
Хтось приписався до інших частин.
Хтось сидів без діла.
Думав вертатися.
Роль просителя милості осіла в печінці. Викликала спазми.
Надія звіяна попелом.
Скоропадському не цікаві?
Нічого страшного.
Не буде Галя — буде другая.
Та й по всьому.
Є під кого йти.
Він завжди був з ними.
Власне, і не кидав ніколи.
Симон.
> СКОРОПАДСЬКИЙ П.:
Галичани чужі “російським українцям”. Занадто фанатично ненавидять росію.
> КОНОВАЛЕЦЬ Є.:
Скоропадський – людина чесна, але дуже слабовільна, українському народові дуже далека… в кожній розмові підкреслював, що керується він добром України, але одночасно оточував себе людьми крайньо ворожими до всього українського і майже сліпо слухав їхніх порад та вказівок.
I. LET'S GO
Липень 1918 р.
Київський авіапарк, Жуляни.
Київське літо.
Розпечена пательня.
Село з аеродромом.
Євген при роботі. Охорона ангарів, чистота смуги.
Мельник при ньому.
Нічого не рухалося.
Приниження кабінетів:
відправляли, як зайду. Най би їм.
Мовчав. Треба витримати.
Не цурався чорної роботи.
Працював в ангарі.
Навіть двигуни лагодив.
По вуха в мастилі.
Відчував: створений для більшого.
Ще одне пекло: чекання.
Під замкненими дверима.
“Ми передамо”, “розглядається”.
Десять чортів би то взяло.
Його у владі не хотіли.
Говорив до стіни.
Посміх за спиною.
Євген змінився.
Київська печатка.
Його звали “Михайловичем”, як місцевого. Стрільці так себе не називають. А він прийняв.
Простіше було.
Його мова стала м'якшою. Тутешньою.
А гетьманці всі — російською.
Навіть не ховаються. Падли.
Чекають білу армію.
Мова. Євгена найбільше дивував Симон. Унікальна суміш галицьких форм, полтавських зворотів і книжних інтонацій.
Незвична, ламана.