— Кандидат в майстри спорту, це — КаМееС.
— Ну то й що з того? — димиться вже й він сам.
— А тепер вона покинула великий спорт, — киває на ванну Вова.
— Ну-у?
— Шукає себе. Місце в житті вона.
Анатолій на це гірко кривиться.
— Не в моїх правилах давати поради, однак...
— Вона була чемпіонкою Херсона серед юніорів.
— Серед юніорок. З якого виду спору?
— З водного. З цього... як його... — шукає Володя.
— Стрибків? — підтримує Толя.
— Фігурного, чи що, плавання, — вивершує Вова.
— Я не люблю влазити в чуже життя... Але скажи: як ви житимете? — тицяє в нього димом Толя.
— Вона вступить в інститут, — одбиває Володимир.
— У який саме? — булькає люлькою опонент.
— Або в університет.
— Або?..
— Ти покинь цей свій тон, нарешті... Ти ж прекрасно знаєш, що спортсмени зараз скрізь потрібні, що їх беруть... у різні вузи.
Анатолій повільно запитує у своєї люльки:
— А як же Ніна?
— Старий, не треба про це.
— Юра? Як?
— Я ж тебе просив...
Але, певно, недостатньо.
— Ти ж знаєш, я ніколи не дозволяв собі лізти в чуже життя...
— Не треба.
— ... але змушений сказати тобі, — налягає на дим Толя.
— Благаю.
— Воно, звичайно, не дуже ввічливо, але як твій друг... Ми ж — друзі? Ти взагалі розумієш, що це таке — директор басейну? В Києві, — дуже дивується друг.
— Ти б побачив, як вона плаває!
Анатолій, киваючи на ванну:
— А ти — бачив?
— Я, взагалі-то... особисто не бачив, але яке це має значення? Вона — КаМееС.
— Та я взагалі — не про басейн. Мені здається, що це не та людина, яка тобі потрібна в житті.
— А це вже не!..
— ...моє діло? Ні, ти — помиляєшся! Це людина не нашого з тобою кола, зрозумій. Вона ж... говорити як слід не вміє.
Володя вдихає на повні груди. Увібравши весь чужий дим.
— Я. Її. Люблю, — видихає він.
— А, ну тоді пробач.
— Зрозумів це?
Заходить до ванної, гордо ляснувши дверима.
Тут же в коридорі з’являється Ніна, на звук.
— Ну... як?..
— Я поговорив із ним. Як міг. Але... Мені здається, ти мусиш сама говорити на ці теми зі своїм чоловіком, — знову ховається за люльку Толя.
— Але ж він навіть не хоче зі мною миритися. Як же тоді говорити?
— А ти сама — помирися з ним. Ти ж — жінка.
На слові «жінка» обоє почервоніли.
Володя виходить із ванної, посвистує, наштовхується на них.
— А-а. Дуже приємно. Ясно.
— Що тобі ясно? — дивується Анатолій.
— Усе! — мало не забирає в нього люльку Вова.
— Я не хотів говорити, але скажу: хтось видер із нового журналу (виймає з-за спини «Науковий вісник») цілих три аркуші! — трясе надірваним журналом Толя.
— Я особисто не дер! — вдихає своє повітря Вова.
— Ти особисто! А трьох аркушів — ф’юїть! як вітром здуло.
— Ми особисто... — мурмотів Вова. — Може, Юра?
Це була перша фраза, яку почула Ніна.
— «Ми особисто»? Досі, досі, досі! Юра аркушів не видирав!
Соня (чує це з ванної):
— Сцьо значить — «досі»?
— Кому вони потрібні, твої сторінки? — дивується Вова.
Анатолій вимахує роздертим журналом у бік ванної:
— Не знаю!
Соня, продовжує із ванної:
— Сцьо знацить — «досі»?
Рятує всіх голос Юри, кімнатний:
— Мамо, йди негайно сюди!
Володя нарешті випростується:
— Тобі — позакладало? Тебе дитина кличе!
Зникає у ванній, ляснувши дверима, од чого гучномовець перекособочується на стіні й на мить оживає:
— Пройшло п’ятнадцять хвилин.
На балкон виходить Володя, запалює цигарку (бо в нього особисто немає люльки). У спалахові сірника він не помічає Ніну, яка сидить на ослінчикові під фікусом, лише
на третій затяжці він бачить її, поривається вийти, але йому шкода недокуреної цигарки.
— Володю, я б хотіла тільки спитати, тільки спитати...
— Не забувай — ми посварені, — нагадує він їй, чи собі?
— Гаразд, посварені. Тільки спитати... Мене мучить одне — як буде повне ім’я од імені Соня?
Володимир зупиняється на пів-затяжці.
— Так і буде — Соня.
Ніна не згодна:
— Не може бути. То як же повне ім’я? Соня Іванівна? Соня Батьківна?
— Справді... — замислюється Володя, але вчасно отям-люється. — Та яке це, зрештою, має значення?
— Ніякого. Ніякого. Але з голови не йде.
Володя осяюється:
— Софія!
Пауза.
— Софія!
— Спасибі... фух, мені аж легше стало. Володю, пробач...
— Нічого, говори, говори... — каже він, бо цигарка скоро має закінчитися.