Парубок з ножем розсміявся і став підходити ближче, перекидаючи зброю з однієї руки в другу.
Харрі стрибнув уперед, ударив і відскочив назад. Права рука супротивника повисла як батіг, ніж, дзенькнувши, упав на кам’яну долівку. Сам він здивовано втупився у праве плече, з якого стирчала шпажка із шматочком шампіньйона. Права рука відмовлялася рухатися. Все з тим же здивованим виглядом він лівою рукою поторкав шпажку, ніби перевіряючи, чи не привиділася вона йому. «Напевно, попав у м’яз або нерв», — подумав Харрі і вдарив знову.
Він зрозумів лише, що поцілив по чомусь твердому — від кисті до плеча пробіг різкий біль. Супротивник відступив на крок і ображено поглянув на Харрі. З однієї ніздрі у нього витікала густа цівка крові. Харрі потер руку. Потім підняв кулак знову, але передумав.
— Так я собі кісточки зіб’ю. Може, просто здасися? — запропонував він.
Супротивник кивнув і гепнувся поряд з «Родом», який як і раніше сидів, затиснувши голову коліньми.
Коли Харрі обернувся, він побачив, що Барроуз стоїть, наставивши на першого з нападників пістолет, а поміж перекинутих столів мов неживий простягся Ендрю. Дехто з відвідувачів дав драла, дехто стояв і з цікавістю спостерігав за тим, що діється, але більшість сиділи і дивилися телевізор. Крикетний матч Англія-Австралія.
Коли до поранених приїхала машина «швидкої допомоги», Харрі потурбувався про те, щоб Ендрю забрали першим. Сам він йшов поряд з ношами. У Ендрю ще йшла кров з вуха і страшний хрип виривався з горла під час дихання, але він усе-таки прийшов до тями.
— He знав, що ти граєш у крикет, Ендрю. Чудовий кидок, але, по-моєму, дуже жорстко.
— Еге ж, твоя правда. Я неправильно оцінив обстановку. Ти цілком тримав ситуацію під контролем.
— Ні, — відповів Харрі. — Не брехатиму: не тримав.
— Гаразд, — сказав Ендрю. — І я не брехатиму: у мене страшенно болить довбешка, і я шкодую, що взагалі сюди приперся. Було б справедливіше й краще, якби замість мене лежав ти. Я не жартую.
Коли від’їхала «швидка допомога», в барі залишилися тільки Xapрі і Барроуз.
— Сподіваюся, ми не наламали тут у вас дров? — запитав Харрі.
— Та ні, нічого. Крім того, моїм відвідувачам іноді подобаються видовища наживо. Але тепер тобі треба бути обережним. Босові цих хлопців не сподобається, коли він усе дізнається, — відповів Барроуз.
— Он як? — Харрі здалося, що Барроуз готовий щось йому розповісти. — А хто їхній бос?
— Я тобі нічого не говорив, але хлопець на твоїй фотографії добряче на нього схожий.
Харрі повільно кивнув:
— Тепер я попереджений. Значить, озброєний. Ви не проти, якщо я візьму ще одну шпажку?
9
Двоє ексгібіціоністів, п’яниця, педераст і чорна змія
Зубний лікар на Кінґз-Крос з першого погляду визначив, що над відновленням зламаного посередині переднього зуба доведеться помудохатися. За підготовчу роботу Харрі видав йому щедрий гонорар, сподіваючись, що начальник поліції Осло пізніше відшкодує ці витрати.
У дільниці Харрі довідався, що в Ендрю зламано три ребра і сильний струс мозку, отож він валятиметься на лікарняному ліжку щонайменше тиждень.
Після обіду Харрі попросив Леб’є з’їздити разом з ним відвідати хворого. Вони доїхали до лікарні Сент-Етьєн і залишили запис у журналі відвідувань — товстенному фоліанті, що лежав у реєстратурі перед ще товстішою медсестрою. Харрі спробував запитати, куди йти далі, але медсестра лише показала на себе пальцем і похитала головою.
— Вона не говорить англійською, — пояснив Леб’є.
Вони пішли далі і наткнулися на молодого й усмішливого чергового адміністратора, котрий заніс їхні імена до комп’ютера, повідомив їм номери палат і пояснив, як пройти.
— Від кам’яного віку до наших днів за десять секунд, — прошепотів Харрі.
Вони перекинулися кількома словами із загіпсованим Ендрю, але той був у поганому гуморі і через п’ять хвилин попросив їх забиратися під три чорти. Поверхом вище в окремій палаті лежав той парубок з ножем. З рукою на перев’язі і набряками на обличчі, він дивився на Харрі так само ображено, як і учора ввечері.
— Що тобі треба, чортів коп? — простогнав він.
Харрі сів на стілець біля ліжка.
— Дізнатися, чи давав Еванс Вайт розпорядження вбити Інґер Холтер, кому він його давав і чому.
Хлопець на ліжку спробував розсміятися, але замість цього зайшовся кашлем.
— Не знаю, про що ти говориш, копе, і думаю, ти сам цього не знаєш.
— Як плече? — спитався Харрі.