— Де Карл? — запитав Тім, витерши голову одним зі светрів Ґровера.
— У підвалі, — відповів Ґровер. — Грає з ногами носорога. — Їх носили як чоботи й зазвичай надягали, коли випадав сніг. — А що?
— Моя мати знову… — Тіму було важко про це говорити, бо недобре скаржитися на власну матір, — дошкуляла їм по телефону.
— Дошкуляла батькам Карла?
Тім кивнув.
Ґровер спохмурнів.
— Моя мати теж. Я чув, як вони про це говорили, ну, знаєш, — сказав він, тицьнувши пальцем у пару навушників, безпосередньо приєднаних до «жучка», який він торік встановив у спальні батьків, — я спочатку почув, як вони говорять про якісь рейсові проблеми і вирішив, що йдеться про справжні рейси, автобусні чи бозна-які.
— Вона знову їх назвала тим словом, — сказав Тім.
Саме тоді ввійшов Карл, хоч і без ніг носорога, проте усміхнений і спокійний, ніби у нього був свій «жучок» у кімнаті Ґровера і він чув, про що вони розмовляли.
— Хочеш послухати? — запитав Ґровер, кивком показуючи на аматорський приймач. — Мені вдалося зловити Нью-Йорк.
Карл агакнув, підійшов, надів навушники та почав крутити ручку налаштування.
— А ось і Етьєн, — сказав Тім.
Товстун бовтався за вікном, наче лискуча повітряна кулька. Його обличчя було ніби чимось змащене, а очі так і бігали.
— У мене дещо є, це реальна бомба, — повідомив Етьєн.
— Що? — запитав Тім, який досі трохи переймався думками про матір, а тому втратив пильність.
— Оце, — сказав Етьєн і вмазав його паперовим пакетом з дощовою водою, який ховав під сорочкою. Тім схопив його, і вони, борюкаючись, покотилися по підлозі. Ґровер кричав: «Обережніше з приладами», а Карл з реготом піднімав ноги, коли вони підкочувались надто близько до нього. Коли хлопці зупинилися, Карл зняв навушники та клацнув вимикачем, а Ґрові сів на ліжку, схрестивши ноги, — це означало, що почалося засідання Внутрішньої хунти.
— Гадаю, почнемо з поточних справ, — сказав Ґровер. — Що у тебе на цьому тижні, Етьєне?
В руках Ґровера була планшетка із затискачем, яким він зазвичай ритмічно клацав, коли впадав у задуму.
Етьєн дістав із задньої кишені кілька складених аркушів і прочитав: «Залізниця. Один новий ліхтар і дві сигнальні петарди додано в арсенік».
— Арсенал, — пробурмотів Ґровер, записуючи.
— Ага. Ми з Кермі ще раз підрахували кількість вагонів на станціях Фокстрот і Квебек. На Фокстрот прийшло сімнадцять вагонів, три товарні платформи з чотирьох тридцяти до…