— Він не ідеальний, але як імпровізований аварійний портал — це не найгірша моя ідея.
Вона гадки не мала, про що він.
— Портал куди?
— Побачиш.
Морріґан подивилась назад скрізь скло. Земля провалилася на багато метрів униз, і, що було ще гірше, величезні переслідувачі з чорного диму прийшли до тями і лізли вежею вгору.
— Вони прямо позаду нас! — закричала Морріґан.
Юпітер скривився, але не озирнувся.
— Це ненадовго. Переслідувачі не можуть потрапити туди, куди йдемо ми.
— А куди ми йдемо?
Вони вибралися на верхівку вежі, коли шоу феєрверків досягло кульмінації і нічне небо залило червоними, золотими, блакитними й фіолетовими вогнями.
— Ми йдемо додому, Морріґан Кроу.
Арахніпод поставив одну тоненьку ніжку прямісінько в Годинник. Скло не розбилось — на ньому навіть не з’явилося тріщин. Друга нога пройшла слідом, і Годинник укрився легенькими брижами, наче глибоке чорне озеро. Морріґан спостерігала за цим із роззявленим ротом. Ще одна неймовірна річ цієї ночі неймовірних речей.
Вона обернулася назад. Переслідувачі були так близько, що їхнє дихання було вже майже видно на скляному куполі Октавії. Вони простягнули свої кістякові руки, щоб схопити Морріґан крізь заднє вікно і скинути вниз, назустріч смерті. Вона хотіла міцно заплющити очі, але не могла відірвати погляд.
Зробивши останній ривок, арахніпод смикнувся вперед і застрибнув усередину циферблата, що крутився знову і знову, кидаючи Морріґан у невідоме.
Звуки феєрверків зникли. Світ перетворився на тишу.
Розділ п’ятий. Ласкаво просимо до Невермура
Вони приземлилися з глухим стуком. Густий білий туман огорнув арахніпод. Навколо було тихо і спокійно, неначе хаос головної площі Джекалфакса просто припинив існувати. Морріґан стало недобре.
Чи це, нарешті, її смерть? Вони померли й перейшли в Кращий Світ? Прислухавшись до своїх відчуттів, Морріґан подумала, що навряд чи. У вухах дзвеніло, її нудило, поріз на руці підсохнув, але все ще пульсував. Вона глянула на туман крізь вікно. Їх не зустрічала ніяка Божественна Сутність із розкритими обіймами, не вітав хор янголів. Де б вони не перебували, це був не Кращий Світ.
«Але це однозначно не Джекалфакс», — подумала Морріґан.
Вона почула тихе бурмотіння і, обернувшись, побачила, як Юпітер намагається вилізти з крісла пілота з гримасою болю.
— Вибач. Не така м’яка посадка, як я сподівався. У тебе все гаразд?
— Здається, так. — Морріґан глибоко вдихнула, щоб заспокоїтись, і роззирнулася, намагаючись прогнати Переслідувачів з Диму й Тіні з голови. — Де ми? Що це за туман?
Юпітер закотив очі:
— Виглядає драматично, правда? Прикордонний контроль. — сказав він так, ніби це все пояснювало.
Морріґан відкрила рота, щоб спитати, що він має на увазі, але її перебило гудіння і потріскування, що долинало зсередини Октавії.
— Назвіть ваше ім’я та титул, — прогримів офіційний голос із гучномовця. Здавалося, він лунав звідусіль.
Юпітер узяв із панелі керування маленький срібний прилад і заговорив у нього:
— Так, вітаю! Капітан Юпітер Норт із Товариства Дивообраних, Ліги дослідників і Спілки готельєрів Невермура та міс Морріґан Кроу з… не має належності. Поки що. — Він підморгнув Морріґан, і вона відповіла йому нервовою усмішкою.
Навколо них заскрипіли якісь механізми.
З білого туману за вікном випливло величезне — більше, ніж уся голова Юпітера, — око на довгій залізній руці. Воно моргнуло їм, крутячись у всі боки, вивчаючи те, що всередині.
— Ви пройшли з Сьомого району Вільної Держави крізь браму гори Флорієн, правильно? — прогримів голос.
Морріґан здригнулась.
— Правильно, — відповів Юпітер у маленький срібний мікрофон.
— Чи мали ви дозвіл подорожувати до Сьомого району?
— Так, я мав. Дипломатична віза для викладачів, — сказав Юпітер. Він кашлянув і застережливо глянув на Морріґан. — А міс Кроу — жителька Барклітауна в Сьомому районі.
«Міс Кроу ніколи не чула про Барклітаун у Сьомому районі», — подумала Морріґан.
Вона із захопленням і дедалі більшою тривогою спостерігала за Юпітером. Брама гори Флорієн? Дипломатична віза для викладачів? Якісь нісенітниці. Її серцебиття було таке гучне, що, здавалося, гупало на весь арахніпод. Але Юпітер був незворушний. Він люб’язно і спокійно брехав у відповідь на запитання прикордонників.