Потрійна гра. Без допомоги. Бейсбольне безсмертя.
Куля вийшла з парубка, пролетіла крізь вбиральню та розбила лампу в коридорі. Сам парубок упав замертво зі стуком та гуркотом, але Ричер нічого цього не чув, тому що великим недоліком магнума була тимчасова глухота після пострілу, особливо якщо стріляти в приміщенні.
Усі навколо нього сиділи з безпорадним виглядом від пережитого шоку, наче завмерли від спалаху камери чи удару блискавки. Сестра Мак-Кенна стояла на колінах з роззявленим ротом, проте її крику Ричер не чув. Емілі притиснулася до плінтуса попри стіну в коридорі, і Ричер міг зрозуміти чому. Магнум у приміщенні мав потужність світло-шумової гранати. А він вистрелив тричі.
Тоді шипіння та крики трохи стихли, і люди почали приходити до тями та рухатись. Ченґ підійшла до Емілі, а Еван допоміг підвестися своїй дружині, тоді проштовхнувся вперед, щоб оглянути вітальню, де одразу ж розвернувся та почав відганяти всіх інших назад, у напрямку спальні, багатозначно хитаючи головою зі словами: «Ми не можемо туди увійти», – повторюючи це знову й знову. Ричер припустив, що він робив це не з власних дискомфортних відчуттів, бо ж він працював лікарем і все таке, а тому що хотів уберегти свою сім’ю від цього видовища. Хоча він також гадав, що їм доводилося раніше бувати в м’ясному павільйоні і вдалося якось це пережити. Чесно кажучи, ці троє типів були величезною купою мертвого м’яса. Або ж він хвилювався за збереження цілісності місця злочину. Занадто багато дивиться телевізор.
Родина Лейрів умостилася на ліжку, чомусь вони виглядали меншими, ніж до того, тільки очі залишились незмінними, усі вони важко дихали і намагалися якось отямитися. Ченґ ходила по кімнаті. Ричер протер старий великий кольт та поклав його на тумбу з того боку, де спав Еван Лейр.
Лейр сказав:
– Нам треба зателефонувати в поліцію. У нас є зобов’язання перед законом.
Ченґ відповіла:
– Так, сер, саме це я би вам і порадила зробити. Ви повинні вжити заходів.
Сестра Мак-Кенна запитала:
– Пітер мертвий, чи не так?
Жодної відповіді.
– Вони дістались до нього, а тепер прийшли по мене. Тому що вони думають, що мені відомо все те, що знає він. Чи знав. Усі так вважають. І ви також.
Ченґ сказала:
– У нас немає доказів чи свідчень від першоджерела щодо Пітера. З нашого боку буде неправильно щось розповідати вам про нього. І в усякому разі, Майкл повинен дізнатися про все першим.
– Гадаю, він також мертвий.
– У нас немає такої інформації.
У кімнаті запанувала тиша. Тоді Еван запитав:
– Що нам робити далі?
Ричер перепитав у нього:
– Що ви маєте на увазі?
– У нашому будинку мертві люди.
– Ну, їм не вдасться вийти сухими з води. Скоріш за все, це кваліфікуватимуть як виправдану стрілянину. Вторгнення в будинок, зброя із глушниками, спроба зґвалтування. Ми не збираємося сідати через це до в’язниці. Натомість ми сподіваємося, що нас за це навіть погладять по голові. Хоча, насправді, мені глибоко байдуже до таких речей. Я буду радий, якщо про мене в цій справі взагалі не згадуватимуть. Наче мене тут не було. Ви повинні зробити все правдоподібним. Побавтеся трохи зі зброєю. Залиште на ній свої відбитки пальців. Вони взагалі повинні дати вам річний абонемент до заміського клубу відпочинку. Ви отримаєте нових пацієнтів. Скажений лікар!
– Ви серйозно?
– Мені байдуже, чим це все закінчиться. Вони ніколи мене не знайдуть. Проте я не відмовився б і від переваги на старті. Нам із Ченґ потрібно ще багато чого зробити. Нам би дуже допомогло, якби ви зачекали ще тридцять хвилин до того, як зателефонуєте у «911». Розкажіть їм будь-яку історію, яка спаде вам на думку. Скажіть їм, що ви були в стані шоку. Ось звідки і затримка.
– Тридцять хвилин, – повторив Лейр.
– Шок може тривати довго.
– Гаразд.
– Але коли справа дійде до самих свідчень, скажіть їм, що лише у двох хлопців була зброя.
– Чому?
– Тому що один пістолет я заберу із собою. А деякі копи можуть надати цьому великого значення.
– Гаразд, тридцять хвилин. Два пістолети. Якщо в мене це вийде. Я не дуже ладнаю з людьми у формі.
Ричер поглянув на Емілі й сказав:
– Мадам, мені дуже шкода, що ваш святковий тиждень було зіпсовано.
Емілі відповіла:
– Я вам дуже вдячна.
– Не варто.
Він попрямував до виходу позаду Ченґ, яка зупинилася для того, щоб обійняти сестру Мак-Кенна, а ще щоб сказати у відповідь на її німі запитання: «Співчуваю вашій втраті».