Ричер сказав:
– Це має нам підійти.
Неподалік тривав якийсь рух місцевих обивателів, проте більшою мірою він відбувався наприкінці вулички. Хлопчаки, приблизно дванадцяти років, блукали туди-сюди вулицею, спостерігаючи навсібіч за машинами.
Ричер сказав:
– Гаразд, зараз ми вдамо, що несподівано зрозуміли, у що втрапили, і почнемо поспішно звідси виходити.
Вони розвернулися і побігли назад, до другорядної вулички. Повернули прямо та продовжили рух приблизно в тому самому напрямку, звідки прийшли, позаду тієї вулички, на яку вони щойно потрапили. Вони зупинилися тоді, коли їм здалося, що вони вже порівнялися із невидимою для них групкою дванадцятирічних хлопчаків, які, за їхніми підрахунками, зараз мали би прямувати вздовж дороги праворуч від них. Плюс іще глибина їхнього власного подвір’я за будинком, плюс іще глибина самого будинку, плюс іще подвір’я перед будинком і тротуар. Десь за чотириста футів ходи від них через темряву, вирахував Ричер.
Тоді він сказав:
– Давай перевіримо, що в них для нас є.
50
Вони обрали забитий дошками будинок зі зламаним ланцюжком на воротах й увійшли всередину, стрімко та рішуче, наче так і мало бути, а тоді обережно пройшли вздовж бокової стіни будинку на заднє подвір’я, до задніх воріт, які знаходились під тупим кутом до заднього двору будинку, розташованого через дорогу по діагоналі. Мабуть, не той будинок, який їм був потрібен, проте вони були вже близько. Ричер із силою виштовхнув сітчасту панель із рами, і вони ковзнули крізь отвір. Вони були майже непомітними, окрім білого проблиску облич у жовтому вечірньому мороці.
Вони пройшли крізь інше заднє подвір’я та перевірили кут огляду між цим будинком та сусіднім із ним. Вони не дійшли ще до одного будинку. Бо метушня відбувалась у наступному будинку ліворуч. Між подвір’ями знаходилась огорожа, що зачинялася на ланцюжок. Її було легко подолати, за винятком хіба що дзеленчання та клацання металу. Ченґ була досить вправною в цьому. Кращою за Ричера. Його статура була ідеальною для того, щоб іти пробоєм, а не виконувати гімнастичні трюки.
За тим заднім подвір’ям, на яке вони щойно перелізли, доглядали погано. Правду кажучи, за ним не доглядали взагалі. Воно поросло бур’янами та травою, що висотою сягали стегна людини. На задній стіні будинку світилося одне вікно.
Ричер сказав:
– За можливості тримай праву руку в кишені. Примусь їх думати, що в тебе є зброя.
– Це спрацьовує?
– Іноді.
Вона запитала:
– Вони наркодилери?
Він кивнув:
– Це як ті кафе, де ти можеш отримати гамбургер, не виходячи з авто. Вони використовують підлітків для того, щоб ті носили пакунки до машин, а звідти приносили готівку. Вони занадто малі для того, щоб сісти у в’язницю. Хоча цей закон могли вже й змінити. Він міг стати сучасним міфом. Особливо в Оклахомі. Зараз їх, напевно, вважають також дорослими.
Вікно, що світилося, було з правого боку. Мабуть, це була вітальня чи щось таке. Ліворуч були ще одне вікно і двері, проте там було темно. Імовірно, там знаходилася кухня. Вони швиденько проминули невеликий газончик і наблизилися до дверей. Ричер смикнув за ручку. Замкнено. Тоді він відступив трохи вбік і поглянув у вікно. Похмуре місце, вщерть забите сміттям та немитим посудом. Скоринками від піци та порожніми бляшанками. «Ред Булом» та пивом.
Ричер зробив іще один крок убік та притулився до стіни. Він подивився крізь освітлене вікно, лише мимохіть, під певним кутом. Він побачив двох чоловіків. Вони розляглися на різних диванах, кожен втупився у свій телефон. Їхні великі пальці рухалися. Вони або бавилися в гру, або писали повідомлення. На низенькому столику між ними стояло два туристичних рюкзаки. Зроблені з чорного нейлону, нові, проте дуже низької якості. Такі рюкзаки продаються в магазинах, які торгують фотокамерами за десять доларів і телескопами за двадцять. На одному з рюкзаків була пачка тісно зв’язаних гумових стрічок з магазину канцтоварів. Зверху на другому рюкзаку був автомат «Узі».
Ричер відповз назад та приєднався до Ченґ, яка сиділа біля кухонних дверей. Він прошепотів:
– Нам потрібно знайти камінь.
– Для вікна?
Він кивнув.
– А як щодо цього?
Він прослідкував у напрямку її руки. Відірваний від подвір’я клаптик бетонного патіо. Квадратна ділянка з чотирма кутами. Трохи крива. У центрі була діра. Якийсь твердий матеріал. Пластик, або вініл, або суміш обох. Основа для парасолі від сонця.