Це було дуже розумним рішенням, бо хоча Ричер й отримав у своє одноосібне володіння летальну зброю, він тримав її абсолютно неправильно. Він тримав зброю правою рукою, долоня була повернута назовні, а ще він досі приходив до тями від боротьби, тож повна зупинка та метушливі рухи правою-лівою-правою рукою, щоб повернути зброю так, як належить, зайняли б трохи часу, а щоб спрямувати дуло на мішень потрібно було ще трохи часу, можливо, ще більше часу, тому що дуло було довгим та ще й із глушником. Не можна було одразу прицілитися та вистрелити. Більше нагадувало шмагання батогом. Яке зайняло б скільки? Дві з половиною секунди? Дві секунди?
«За цей час тип, якому вистачило розуму для прийняття такого рішення, уже встигне вдарити тебе по голові. Він укриє тебе стусанами згори донизу. Можливо, чотири удари за дві секунди, якщо він добре вправляється з боксерською грушею. Краще облишити зброю на якийсь час. Краще повернутися до неї пізніше. Краще підготуватися до того, що тобі точно слід очікувати від нього».
Ричер розтиснув долоню, і «Руґер» упав додолу, після чого він почав розвертатися в протилежному напрямку, наносячи супротивнику удар ліктем з лівого боку, опустивши при цьому свою голову, і тому перший отриманий ним удар зрикошетив від його голови. Після цього він отримав удар лівим хуком по ділянці над вухом, удар був звірячим, наче били ломом. А тоді раптом його власний лікоть повернувся у гру, розсікаючи повітря захисним рухом, наче в зоні заборони польотів. При цьому він одночасно ухилився від наступного удару з правого боку і скористався цим моментом для того, щоб і зі свого арсеналу дістати лівий хук, проте удар, який припав на його вухо, змістив його розворот на дюйм чи два, тож його шалений план зірвався, його удар видався занадто слабким, і йому не вдалося перекинути супротивника через поруччя сходів, він лише відкинув його назад.
Саме цієї миті незнайомець застосував іще один свій навик. Природно, Ричер нахилився, збираючись закінчити розпочате, очікуючи на те, що супротивник буде безпорадно лежати, геть знесилений, побитий та беззахисний, але натомість незнайомець різко рвонув убік, на усі дев’яносто градусів. Надзвичайні гімнастичні здібності. Блискуче для чоловіка його розмірів. І цим він себе врятував. Навіть більше. Цей тип не лише уникнув сильного удару, а ще й змусив Ричера перемістити свій центр маси на іншу ногу, і саме цим супротивник і скористався, схопившись на ноги та поціливши коротким ударом лівою рукою у нирку Ричера. Ричер відчув, що після цього в нього точно залишиться синець.
Тоді незнайомець відступив на таку ж відстань назад, наче боксер у свій куток. Він продовжував там стояти напоготові, поки що не рухаючись, зате вигляд у нього був досить упевнений. «Руґер» лежав на коридорному килимі, приблизно на однаковій відстані між Ричером та його опонентом. Він не був спрямований ані до кого. Він показував кудись убік, наче досі не прийняв рішення, це нагадувало великий палець імператора, який досі не вирішив, варто йому звести його вгору чи таки опустити вниз.
Але пістолет був не зовсім на однаковій відстані між ними. Усе-таки він лежав ближче до Ричера. «Скільки часу піде на те, щоб його дістати?» Достатньо для того, щоб отримати за цей час удар по голові. Чи постріл у серце. Ричер зміряв поглядом одяг незнайомця. Сатинова куртка була тонкою, і на ній не видно було ніяких випуклостей, тож там не було жодних великих предметів. Вона була широко розстебнута і нічого під собою не приховувала. Блакитні джинсові кишені ненароком випнулися назовні. Проте, крім повітря та серветок «Клінекс», там нічого не було. А тому його запасна зброя могла бути лише в нього на паску, схована в пласкій кобурі на попереку. Так йому наказали його місцеві колеги. Не найшвидший у світі спосіб витягти зброю, проте все одно це швидше, аніж коли високий чоловік буде згинатися для того, щоб підібрати пістолет з підлоги, при цьому втративши рівновагу через дев’ять дюймів додаткового металу.
Ось звідки і така впевненість. Він би її не відчував, якби йому довелося боротися із супротивником голіруч. Ніхто її не відчував при цьому. Проте скидалося на те, що цей тип і битися вмів добре. Його непокоїла лише одна маленька проблемка, подумалось Ричерові. А саме те, що Ричерові, власне, не потрібно було згинатися та підбирати «Руґер». Йому достатньо було лише дістати його ногою та передати Ченґ між своїми ногами. Це змінило б хід гри.