— Ну, я гадаю, багато у чому Барабара таки має рацію, — зауважив він з чесною прямолінійною усмішкою, яка так часто з’являлася на його обличчі. — Звісно, перегляду розподілу обов’язків між службами ми не перешкоджатимемо. Проте остаточне рішення приймаємо не ми.
Обличчя Ґудгью скам’яніло. Руки без ознак життя лежали на столі, не підкоряючись йому.
— Так, — погодився він. — Рішення приймаємо далеко не ми. Лише Координаційний комітет уповноважений приймати такі рішення і більше ніхто.
— А головою цього Координаційного комітету є ваш шеф, а ви, Рексе — секретар, засновник і головний благодійник цього комітету, — нагадав йому Марджорем з незмінною люб’язною усмішкою. — І, якщо можна так сказати, його моральний арбітр.
Проте Ґудгью вже ніхто не міг заспокоїти, навіть такий загальновизнаний миротворець, як Ніл Марджорем.
— Ніле, перегляд розподілу обов’язків, як ви це називаєте, за жодних обставин не можуть здійснювати агентства, які постійно конкурують між собою, — суворо сказав він. — Навіть якщо припустити, що правоохоронні органи готові вийти з гри, у чому я дуже і дуже сумніваюся, агентства не уповноважені розділяти між собою обов’язки без погодження з Комітетом. Про якісь домовленості «на стороні» не може бути й мови. Це один із засадничих принципів Комітету. Запитайте пана голову, — сказав Ґудгью і кивнув у напрямку свого начальника.
На якусь хвилю запала тиша: ніхто нікого нічого більше не питав, аж поки шеф Ґудгью не видав якийсь буркотливий звук, за допомогою якого він примудрився продемонструвати сумнів і роздратування та ще й водночас легке нетравлення шлунку.
— Ну, Рексе, це очевидно, що якщо наші американські колеги таки вирішать — так-сяк — прибрати «П’явку» до рук на своєму березі океану, — сказав він, гугняво підсміюючись, подібно до передових представників консервативної партії, — то нам, на цьому березі, залишається холоднокровно обдумати, чи брати з них приклад. Правда? Я кажу «якщо», тому що наше обговорення — неофіційне. На офіційному рівні про це ще не заходила мова. Я маю рацію?
— Навіть якщо і заходила, то мені про це ще не повідомляли, — холодно відповів Ґудгью.
— Враховуючи швидкість, з якою рухаються ці срані комітети, то до Різдва нам годі чекати відповіді. Рексе, сам подумай. У нас же є кворум. Ти, я, Ніл. Гадаю, ми можемо і самі все вирішити.
— Рексе, рішення за вами, — привітно сказав Марджо-рем. — Ви ж у нас законодавець. Якщо ви не можете перегрупувати сили, то хто зможе? Це ж ви придумали звести всіх за інтересами: правоохоронні органи граються з правоохоронними органами, шпигуни зі шпигунами, одні не лізуть у справи інших. Ми назвали цю схему «законом Ґудгью» і не прогадали. Ви переконали у правильності свого підходу Вашингтон, переманили на свій бік Кабмін, заручилися підтримкою всіх інстанцій. «Таємні агентства нової ери» — хіба не так називалася ваша доповідь? Рексе, ми лише підкорюємося невідворотному. Ви самі чули Барбару. Якщо йдеться про вибір між зграбним маневром і лобовим зіткненням, то я завжди обираю перший варіант. Не хотілося б побачити, як міна розривається в руках мінера чи ще щось на кшталт цього.
На його ж щастя, Ґудгью вже неабияк розізлився. Проте він був стріляним горобцем і не дозволив емоціям взяти над собою гору. Він заговорив розсудливим голосом, дивлячись Нілу Марджорему просто в його чесне лице. Він сказав, що рекомендації, які Координаційний комітет подає на розгляд керівнику, — тут він знову кивнув у напрямку свого начальника, — мусять бути узгоджені на пленарному засіданні у повному складі, а не кворумом. Він нагадав той факт, що Координаційний комітет визнав перевантаження Рівер-гаузу, що було задокументовано, і порадив йому передати частину своїх обов’язків, а не намагатися повернути попередні. Отож міністр як керівник комітету повністю підтримав таку резолюцію. «Хіба що ви передумали під час обіду», — звернувся він до свого начальника, який похмуро позирав на нього крізь сигаретний дим.
Він також додав, що на його особисту думку, розширяти повноваження потрібно власне правоохоронним органам, щоб вони могли ефективно відповідати на виклики, які постали перед ними. А вкінці Ґудгью сказав, що оскільки їхня зустріч неофіційна, то він вважає доцільним уголос висловити свою несхвальну оцінку діям групи вивчення постачання, бо вони не відповідають вимогам нової ери і підривають авторитет парламенту. На завершення він додав, що на наступному засіданні Координаційного комітету він налаштований внести пропозицію про організацію перевірки їхньої діяльності.