— Перепрошую, мені сьогодні трохи в голові паморо-читься, — сказав Ґудгью. — Ви що, погрожуєте мене вбити і пропонуєте мені хабар?
— Для початку ми вб’ємо вашу кар’єру. Ми знайдемо, до чого підкопатися, не сумнівайтесь. А якщо ні, то придумаємо щось інше. Не відповідайте зараз, якщо вам не по собі. Можете взагалі не відповідати. Просто зробіть, що треба. Не словом, а ділом — «закон Ґудгью». — Він співчутливо посміхнувся. — Вам ніхто не повірить. Принаймні у ваших колах. У старого Рекса вже почав повільно зсовуватися шифер... це вже давно за ним помічалося... просто ніхто не наважувався сказати про це вголос. Короткий письмовий переказ нашої розмови я вам не надсилатиму, якщо ви не проти. Я нічого не говорив. Ми просто приємно собі прогулялися вздовж річки після чергової нудної наради. Гарних вам вихідних.
«Твоє припущення абсурдне, — говорив Ґудгью Берру півроку тому за однією з їхніх спільних вечер. — Воно деструктивне, воно підступне і я відмовляюся його схвалювати, більше того — забороняю тобі взагалі порушувати при мені цю тему. Ми в Англії, а не на Балканах чи Сицилії. Леонарде, ти можеш мати власне агентство, але ти повинен назавжди зректися своїх готичних фантазій, нібито групу вивчення постачання немов банду рекетирів з багатомільйонним бюджетом використовує у своїх інтересах як Джеффрі Морок, так і збіговиська нечесних на руку банкірів, брокерів і посередників, а ще корумповані офіцери розвідки по обидва боки Атлантичного океану».
— Такими темпами можна і клепку загубити, — попередив він Берра.
Такими темпами можна і себе погубити.
Протягом тижня після розмови з дружиною Ґудгью тримав свою таємницю під сімома замками. Людина, яка не довіряє сама собі, не довіряє нікому. Берр зателефонував з Маямі, щоб повідомити про воскресіння «П’явки», і Ґудгью розділив його ейфорію, наскільки зміг. Рук тимчасово замінив Берра в офісі на Вікторія-стріт. Ґудгью пригостив його обідом у «Атенеумі», але вирішив не виливати йому душу.
Але одного вечора до нього забіг Полфрі з якоюсь плутаною історійкою про те, що Морок перевіряє британських постачальників зброї на наявність певного високотехноло-гічного обладнання, яке можна використовувати «у кліматі, близькому до південноамериканського», дані про кінцевого споживача будуть надані пізніше.
— Британського обладнання, Гаррі? Тоді це не Роупер. Він купує все закордоном.
Полфрі супився, присмоктувався до своєї сигарети, і хотів ще віскі.
— Рексе, насправді, це все-таки може бути наш Роупер. А раптом він прикриває свою задницю? Бо ж якщо ці іграшки британські, то нашому терпінню нема кінця-краю, якщо ти розумієш, про що я. Якщо вони британські, то наші два ока невидющі, а голова зарита в пісок, само собою. Шли їх хоч самому Джеку-Різнику, якщо вони британські, то на все дивляться крізь пальці. — Він злісно гигикнув.
Був погожий вечір і Полфрі хотілося прогулятися. Тому вони дійшли аж до входу до Гайґейтського кладовища і знайшли там затишну лавочку.
— Марджорем намагався мене підкупити, — випалив Ґудгью. — За три чверті мільйона фунтів.
— О, нема нічого дивного, — сказав Полфрі, зовсім не здивувавшись. — Вони так часто роблять закордоном. То чому їм не вдаватися до тих же методів і вдома.
— Пропонували не лише пряник, а й батіг.
— О, так, це зазвичай так і відбувається, — відповів Полфрі, порпаючись у пошуках нової сигарети.
— Гаррі, що вони за одні?
Полфрі зморщив носа, кілька разів кліпнув і немов чомусь засоромився.
— Просто декілька розумак. З хорошими зв’язками. Ти знаєш.
— Я нічогісінько не знаю.
— Хороші працівники. Тверезі голови, які збереглися з часів «Холодної війни». Ті, хто боїться залишитися без роботи. Рексе, ну ти ж знаєш.
Раптом Ґудгью збагнув, що Полфрі описував своє власне скрутне становище, і йому явно не подобалося це робити.
— Вишколена дволикість, куди ж без цього, — продовжував Полфрі у притаманній йому манері висловлювати свої погляди уривчастими, заяложеними фразами. — Прихильники ринкової економіки. Пережили свій пік у вісімдесятих. Хапай, поки дають, он усі так роблять, бо ж хто зна, звідки нагряне нова війна. Вдягнулися гарно, а піти нікуди...ну, ти знаєш. Досі мають владу, звісно. Цього у них ніхто не забере. Питання лише у тому, де нею скористатися.
Ґудгью нічого не відповів і Полфрі слухняно продовжив.