Вони сіли за стіл з усіх його сторін, Моранті спостерігав і слухав, немов арбітр, а говорив переважно банкір, який, вочевидь, вважав своїм обов’язком ознайомити Джонатана з горою непотрібної інформації.
Акціонерний капітал офшорної компанії в Кюрасао може бути у будь-якій валюті, сказав голландський банкір. Немає жодних обмежень на переведення акцій у власність іноземців.
— Чудово, — сказав Джонатан.
Ленгборн ліниво підвів на нього погляд. Моранті не поворухнувся. Роупер, який відкинув голову назад і розглядав старовинну голландську ліпнину на стелі, загадково посміхнувся.
Компанія звільняється від сплати податків на прибуток від приросту капіталу, на прибуток нерезидента, на дарування чи на нерухомість, сказав банкір. Передача акцій необмежена. Вона не обкладається адвалерним податком і гербовий збір також сплачувати не потрібно.
— Ну, як гора з плеч упала, — з неменшим ентузіазмом, як раніше, сказав Джонатан.
Містер Дерек Томас не зобов’язаний перед законом призначати зовнішніх аудиторів, сказав банкір так серйозно, ніби ці слова піднімали його до вищого чернечого сану. Містер Томас може вільно у будь-який момент перевести компанію під іншу юрисдикцію на свій вибір.
— Я матиму це на увазі, — сказав Джонатан, і цього разу, на його здивування, байдужий Моранті розплився в усмішці і сказав: «У Нову Зеландію», так ніби вирішив, що врешті-решт це місце цілком доречне.
Потрібно оплатити частину акціонерного капіталу сумою не менше шести тисяч доларів, але цій нормі ви цілком відповідаєте, продовжував банкір. Залишається лише «нашому дорогому другу Дереку» для проформи написати своє ім’я на деяких документах.
Банкір посміхнувся, розтягнувши губи, як еластичну стрічку, і вказав на чорну ручку, яка стояла на столі на дерев’яній підставці.
— Піте, я перепрошую, — сказав Джонатан стурбовано, але з усмішкою. — Я не зовсім зрозумів, що саме ви мали на увазі. Якій саме нормі ми цілком відповідаємо?
— На щастя, ваша компанія, Дереку, перебуває у відмінному стані ліквідності, — сказав голландський банкір якомога неформальніше.
— О, чудово. Я не знав про це. Тоді, може, ви дозволите мені глянути на рахунки?
Банкір не відвів погляду від Джонатана. Лише майже непомітним поворотом голови він переадресував запитання Роуперу, який нарешті перестав розглядати стелю.
— Піте, звісно він може подивитися на рахунки. Ради Бога, це ж Дерекова компанія, його прізвище на документі, його угода. Нехай подивиться на рахунки, якщо хоче, чому б і ні?
Банкір дістав з шухлядки у столі тонкий незаклеєний оранжевий конверт і простягнув його через стіл Джонатану. Той відкрив його і дістав щомісячну виписку, на якій було сказано, що на поточному рахунку компанії «Трейдпезс лімітед» у Кюрасао лежить сто мільйонів доларів США.
— Ще хтось хоче подивитися? — спитав Роупер.
Моранті простягнув руку. Джонатан передав йому виписку. Моранті прочитав і передав Ленгборну, який скорчив знуджену міну і, не читаючи, передав її назад банкіру.
— Дай йому той клятий чек і давай уже нарешті змотувати вудки, — сказав Ленгборн, кивнувши своєю білявою головою у напрямку Джонатана, але так і залишившись сидіти поверненим спиною до нього.
Дівчина, яка весь цей час стояла позаду з текою під пахвою і чекала свого часу, урочисто пройшлася навколо стола і підійшла до Джонатана.
Тека з натуральної шкіри була прикрашена недоладним тисненням у виконанні місцевих майстрів. Всередині лежав чек для пред’явлення у банк, виписаний від імені компанії «Трейдпезс лімітед» на суму двадцять п’ять мільйонів доларів США.
— Нумо, Дереку, підписуй, — сказав Роупер, якого дуже веселила Джонатанова нерішучість. — Воно не кусається. Це щось на кшталт чайових, правда, Піте?
Усі, окрім Ленгборна, засміялися.
Джонатан підписав чек. Дівчина поклала його назад у теку і заради пристойності закрила її. Дівчина була змішаної крові, дуже красива, з великими збентеженими очима і вдаваною церковною скромністю.
Роупер і Джонатан сиділи окремо від усіх на дивані у віконній ніші, поки голландський банкір і троє адвокатів займалися своїми справами.
— Готель влаштовує? — спитав Роупер.
— Цілком, дякую. Непоганий сервіс. Зупинятися в готелі — справжнє пекло, коли знаєш усю кухню зсередини.
— Меґ молодець.
— Меґ просто чудо.
— Вся ця правова ахінея — темний ліс.