— Коли?
— Коли що?
— Коли ви спробуєте мобілізувати панамців?
— Мабуть, завтра. Або післязавтра. — Він глянув на годинник. — Який сьогодні день? — Здавалося, йому було важливо цього не знати. — Усе залежить від того, наскільки зайняті посли. Присцілло, коли Масниця? Я завжди забуваю. Це Присцілла. Перепрошую, що не представив вас раніше.
М’яко клацаючи клавіатурою, Присцілла відповіла:
— Ще ціла вічність.
Еклз продовжував розбирати телеграми.
— Але Ніккі, ти ж усе це прошиові — Берр востаннє спробував достукатися до того Денема, якого він колись знав. — Що змінилося? Об’єднаний координаційний комітет мільйон разів обговорював усі можливі стратегії! Ви кожну непередбачену обставину обсмоктували вздовж і впоперек! Якщо Роупер зробить те, ми зробимо це. Чи се. Пам’ятаєш? Я бачив протокол на власні очі. Ви з Ґудгью узгодили все з американцями. План А, план Б. Що сталося зі всією проробленою роботою?
Денем був незворушний.
— Леонарде, дуже важко вести переговори щодо гіпотези. Особливо з твоїми латиноамериканцями. Спробував би попрацювати на моєму місці декілька тижнів. їм потрібні факти. Поки не переконаються на сто відсотків, і пальцем об палець не вдарять.
— Так чи інакше — вони не рипнуться, — пробурмотів Еклз.
— Май на увазі, — підбадьорливо сказав Денем, — подейкують, що американці зі шкіри лізуть, щоб цього разу все вдалося. Той дріб’язок, який робимо ми, аніскілечки не змінить ціну питання. І, звичайно ж, Дарлінг Кейті використає всі можливості у Вашингтоні.
— Фантастична жінка ця Кейті, — погодився Еклз.
Берр зробив останній, надзвичайно помилковий постріл.
Він з’явився з тієї ж шухляди під замком, звідки періодично виходили всі решта його непродуманих вчинків, і, як і зазвичай, він одразу пошкодував про сказане.
— А як щодо «Гораціо Енріке»? — запитав він. — Ніккі, врахуй, судно пливе до Польщі і кокаїну на його борту достатньо, щоб уся Східна Європа півроку була під кайфом.
— Боюся, це не наша півкуля, — сказав Денем. — Звернися у Північний відділ поверхом нижче. Або в митницю.
— Звідки така впевненість, що це саме те судно? — запитав Еклз, знову посміхаючись.
— Від мого інформатора.
— Там на борту тисячу двісті контейнерів. Ти будеш у кожен заглядати?
— У мене є номери, — сказав Берр, не вірячи власним вухам, що він це вимовив уголос.
— Ти хочеш сказати, у твого інформатора.
— Я хочу сказати, у мене.
— Номери контейнерів?
— Так.
— Молодець.
Біля головного входу, коли Берр усе ще лютував на весь світ, швейцар простягнув йому записку. Вона була від іншого давнього друга, цього разу з міністерства оборони. Він посилався на непередбачувані обставини і перепрошував за те, що не зможе сьогодні прийти на домовлену зустріч ополудні.
Заходячи в двері кабінету Рука, Берр вловив запах лосьйону після гоління. Рук напружено сидів за своїм робочим столом, уже переодягнений й ідеально чистий після своєї поїздки. У руці свіжий носовичок, у ящичку на столі — останній номер газети «Телеґраф». Здавалося, він зовсім не покидав Тонбріджу.
— П’ять хвилин тому я дзвонив Стрельскі. Вони все ще не вийшли на Роуперовий літак, — сказав Рук, не дочекавшись запитань Берра. — Повітряна розвідка сплітає якісь небилиці про радарні чорні діри. Як на мене, то це сон рябої кобили.
— Усе відбувається так, як вони запланували, — сказав Берр. — Наркота, зброя, гроші — все спокійно прямує до пункту призначення. Робе, це удосконалене мистецтво неможливого. Усе хороше виявляється незаконним. А все найгірше — єдиним логічним вирішенням проблеми. Хай живе Вайтголл!
Рук підписав якийсь документ.
— Ґудгью просить підготувати звіт по «П’явці» до кінця робочого дня сьогодні. Три тисячі слів. Жодних прикметників.
— Робе, куди вони його повезли? Що вони зараз з ним роблять, у цю хвилину? Поки ми тут сидимо і переймаємося прикметниками?
З ручкою в руці Рук продовжив вивчати документи, які лежали перед ним.
— Твій улюбленець Бредшоу останнім часом активно зайнявся підробкою фінансових документів, — зауважив він тоном члена клубу, який засуджує іншого члена. — Обдирає Роупера, як липку, поки займається для нього закупками.
Берр зазирнув через Рукове плече. На столі лежало зведення про нелегальну закупівлю американської і британської зброї сером Ентоні Джойстоном Бредшоу, яку він здійснив як представник Роупера. А поруч — фотографія, зроблена Джонатаном у Роуперовому кабінеті, на якій зображений документ з написаними олівцем цифрами. Розбіжність в цифрах становила неформальні комісійні у сумі декілька сотень тисяч доларів на користь Бредшоу.