— Пане міністре, «Айронбренд» — британська компанія.
— Ні, неправда. Це багамська компанія. Чи не так? — Міністр з награною солідністю почав повільно шукати підтвердження своїх слів у Берровій доповіді на три тисячі слів. — Так. Ось, будь ласка, компанія багамська. Тут так написано.
— Директори компанії британці, злочин учиняють британці, докази проти них були зібрані британськими агентами під егідою вашого міністерства.
— То передайте свої докази полякам і ми всі підемо додому, — самовдоволено відповів міністр. — Як на мене, чудовий план.
Морок висловив своє захоплення дотепністю міністра крижаною посмішкою, а потім вирішив піти на безпрецедентний крок і виправити мовну помилку Ґудгью.
— Рексе, використовуймо краще слово «твердження», а не «докази». Поки ми надто не захопилися.
— Джеффрі, я не захопився і не планую, хіба якщо мене хтось захопить і винесе звідси вперед ногами, — відрубав Ґудгью надто голосно, викликавши дискомфорт у своїх прихильників. — Щодо передачі наших доказів полякам, то правоохоронні органи зроблять це на власний розсуд, але не раніше прийняття узгодженого рішення щодо заходів проти Роупера і його спільників. Відповідальність за арешт судна зі зброєю лежить на американцях. Я не збираюся перекладати решту наших обов’язків на поляків, хіба що пан міністр накаже мені це зробити. Мова йде про багатий і добре організований злочинний синдикат у дуже бідній країні. Ці негідники обрали Гданськ, тому що впевнені, що зможуть там тримати ситуацію під контролем. Якщо вони мають рацію, то абсолютно неважливо, що ми скажемо польському уряду, вантаж усе одно приймуть і ми даремно викриємо Бер-рового інформатора, хіба що отримаємо насолоду від того, що Роупер знатиме, що ми у нього на хвості.
— А може, Беррового інформатора вже викрили? — запитав Морок.
— Джеффрі, усе можливо. Правоохоронці мають багато ворогів, дехто з них — по той бік Темзи.
Це вперше на їхній стіл упала примарна Джонатанова тінь. І хоча Ґудгью не був особисто знайомий з Джонатаном, але він уже стільки разів розділяв Беррові муки, що був готовий зараз зробити це знову. Можливо, саме це розбурхало в ньому обурення, бо його обличчя знову змінило колір і він продовжив говорити на дещо вищих тонах, ніж зазвичай.
— Згідно з узгодженими правилами Координаційного комітету, кожне агентство, яким би маленьким воно не було, є незалежним у своїй сфері діяльності. І кожне агентство, яке б велике воно не було, зобов’язується забезпечувати підтримку і допомогу всім іншим агентствам, поважаючи їхні права і свободи. Проте у випадку з операцією «П’явка» цей принцип підпадав під постійний обстріл з боку Рівер-гаузу, який вимагає здійснювати повний контроль над операцією на тій підставі, що цього вимагають їхні партнери у Сполучених Штатах...
Утрутився Морок. Його сильною стороною була відсутність помірностей. Він міг загрозливо мовчати. У безвихідній ситуації він міг змінити свою позицію на протилежну, якщо виглядало на те, що цю битву вже не вдасться виграти. І він міг атакувати, чим зараз і займався.
— Що ти маєш на увазі, кажучи, що «цього вимагають їхні партнери у Сполучених Штатах»? — нещадно втрутився він. — Контроль над «П’явкою» був довірений нашим американським колегам. Вони керують операцією, а не Рівер-гауз. Чому так? Усе просто, Рексе, свої тягнуться до своїх. Це ж ваш педантичний закон. Ви його розробили. Тепер вам доведеться його дотримуватися. Якщо кузени керують «П’явкою» там, то Рівер-гауз повинен керувати цією операцією тут.
Завдавши удар, Морок сів на місце, чекаючи слушного часу ударити знову. Марджорем чекає з ним. І хоча Ґудгью поводився так, ніби взагалі не чув його слів, вони все ж зачепили його за живе. Він облизав губи і зиркнув на Меррі-дью з надією, що старий товариш щось скаже. Проте він сидів, ані пари з вуст. Ґудгью повернувся до звинувачень, але допустив фатальну помилку: він відійшов від продуманого заздалегідь плану і почав імпровізувати:
— Але коли ми питаємо «чисту розвідку», — продовжував Ґудгью, аж надто іронічно наголосивши на останніх двох словах, — для чого забирати операцію «П’явка» у правоохоронних органів, — він злісно озирнувся довкола і побачив свого шефа, який демонстративно витріщався на білу цегляну стіну, мовляв, яке занудство, — то натрапляємо на загадку під назвою «Флагман», настільки таємну і настільки широкомасштабну операцію, що вона допускає будь-який акт вандалізму в апараті міністерства. І це все називається геополітика. Це називається... — здавалося, він хотів би змінити тон своєї промови, але процес уже був запущений і назад дороги не було. Як Морок сміє так на нього дивитися? А цей Мар-джорем — самовдоволено посміхається! От негідники! — Це називається нормалізація. Це називається ланцюгова реакція, надто хитромудра, щоб її можна було описати. Інтереси, про які не можна говорити вголос. — Він почув, як затремтів його голос, проте він не міг з цим нічого зробити. Йому пригадалося, як він переконував Берра не йти цією дорогою. А тепер сам нею ішов. — Нам кажуть, що існує якась ширша картина, яку ми не бачимо, тому що ми птахи низького польоту. Іншими словами, «чиста розвідка» повинна проковтнути «П’явку» і вдавитися нею! — Ґудгью потемніло в очах, у вухах шуміло, і йому були потрібні кілька хвилин, щоб перевести дух.