— Я тобі не заважаю? — запитала вона, коли через деякий час Роупер усе ще не обернувся до неї.
— Зовсім ні, — відповів він, не підіймаючи голови від паперів.
Вона сиділа на краю крісла, вчепившись у свою ткану торбинку, яка лежала у неї на колінах. І у його тілі, і в його голосі відчувалася така стримувана напруга, що вона вирішила, що у будь-яку хвилину він скочить на ноги і вдарить її, одним рухом: стрибок і сильний ляпас, від якого вона не оговтається аж до середини наступного тижня. Якось у неї вже був такий досвід з італійським хлопцем, який вдарив її, покаравши за надмірну дотепність. Тоді від удару вона відлетіла в інший кінець кімнати. На щастя, верхова їзда добре навчила її тримати рівновагу, тому вона не впала. Вона швиденько забрала зі спальні свої речі і цей удар допоміг їй блискавично вилетіти з того дому.
— Я замовив омарів, — сказав Роупер, знову виводячи свої ініціали на сторінці документа, який лежав перед ним. — Вважатимемо, що це тобі компенсація за той випадок, коли Коркі викинув коника у Енцо. Омари тебе влаштовують?
Вона не відповіла.
— Подейкують, що ти на славу позабавлялася з братом Томасом. Було таке? До речі, його справжнє прізвище Пайн. А для тебе просто Джонатан.
— Де він?
— Я так і думав, що ти поцікавишся. — Перегорнув сторінку. Підняв руку. Поправив окуляри для читання. — І давно це у вас триває? Короткі перепихи в альтанці? Чи може в лісі? Що ж, чорт забирай, мушу визнати, що ви обоє професіонали. Стільки працівників навколо. Я теж не дурний, але нічого не запідозрив.
— Якщо тобі сказали, що я спала з Джонатаном, то це неправда.
— Про спання ніхто нічого не говорив.
— Ми не коханці.
Їй пригадалося, як вона те саме сказала і наставниці монастиря, але це не допомогло. Роупер перестав читати, але все одно не повернув голову.
— Тоді хто ви? — запитав він. — Якщо не коханці, то хто?
«Ми таки коханці», — визнала вона. Яка різниця, чи були вони фізичними коханцями чи якимись іншими? Її кохання до Джонатана і її зрада Роуперу — доконані факти. Все решта, як і з тим хлопцем у сараї, — технічні деталі.
— Де він? — знову запитала вона.
Але Роупер був надто зайнятий читанням. Його плечі знову рухалися, він виправляв щось у документі своєю до-рожезною ручкою «Монблан».
— Він на борту?
Рельєфна непорушність тіла, меланхолійна мовчанка, схожа на батькову. От тільки її батько боявся, що світ котиться під три чорти, і, бідолашний, не мав зеленого поняття, як його зупинити. А от Роупер, навпаки, допомагав світові швидше туди дістатися.
— Говорить, що все робив сам, — сказав Роупер. — Це правда? Джед тут ні до чого? Пайн — поганий хлопчик, це він у всьому винен. А от Джед — непорочна діва, ні гріха за душею. Або просто настільки пустоголова, що й не знає, що навколо неї відбувається. Так і скажемо пресі. Це все його рук справа.
— Що «все»?
Роупер відклав ручку і встав, усе ще не дивлячись на неї. Він перейшов на інший кінець кімнати і натис кнопку в стіні. Розсунулися електричні дверцята бару. Він відкрив холодильник, дістав пляшку «Дон Периньйон», відкоркував її і налив собі шампанського у келих. Потім подивився не на неї, а, як компроміс, на її відображення у дзеркалі бару між пляшками вермуту і «Кампарі».
— Хочеш? — майже ніжно запитав він, піднімаючи пляшку шампанського і пропонуючи його її відображенню в дзеркалі.
— Що «все»? Що він нібито накоїв?
— Він не зізнається. Я питав, але він не каже. Що він зробив, для кого, з ким, чому і коли почав. Хто йому платить. Нічого. А міг би достобіса собі допомогти, якби зізнався. Галантний хлопець. Ти зробила хороший вибір. Вітаю.
— А з чого ти взяв, що він обов’язково щось накоїв? Що ви з ним робите? Відпусти його.
Він обернувся і пішов до Джед, нарешті дивлячись просто на неї своїми бляклими водянистими очима. Цього разу Джед була впевнена, що він її вдарить, тому що його посмішка була настільки неприродно спокійною, а рухи настільки завчено невимушені, що всередині у нього точно вирували зовсім інші емоції. На ньому все ще були окуляри для читання, тому він був змушений їх опустити, щоб подивитися їй просто в очі. Його грайлива посмішка була надто близько до неї.