— Ангел небесний, цей твій коханець, еге ж? Ну зовсім безгрішний, правда? Містер Порядність. Це все тарабарщина. Я взяв його тільки тому, що якийсь найнятий вилупок приставив до голови мого сина пістолет. І ти хочеш мене переконати, що він у цьому не був замішаний? Люба, от якщо вже зовсім чесно, то я не куплюся на ці кляті казочки. Знайди мені святого, і тоді я повірю. А до тих пір я не йму віри нікому. — Крісло, на якому вона сиділа, було небезпечно низьке. Його коліна, коли він нависав над нею, були на рівні її щелепи. — Джедс, я багато про тебе думав останнім часом. Розмірковував, чи ти насправді така пустоголова, як мені завжди здавалося. Чи, може, ви з Пайном спільники? Хто кого підчепив тоді на кінних торгах, га? Га? — Він пощипував її за вухо, нібито це все — лише жарт. — Які ж все-таки розумні створіння, ці кляті жінки. Розумні, дуже розумні. Навіть коли вони вдають, що ні чорта не кумекають. Створюють враження, нібито це ти вибрав їх, а насправді це вони вибрали тебе. Джедс, а може, ти стукачка? Ти не виглядаєш як стукачка. Ти виглядаєш як дуже красива жінка. Але от Сенді думає, що ти шпигуєш. Зізнався, що й сам би не проти з тобою переспати. Корке не здивувався би, якби ти виявилася стукачкою, — він самовдоволено посміхнувся, — а твій принц на білому коні нічого не говорить. — Щоразу, коли він наголошував на якомусь слові, він шарпав її за вухо. Не боляче. Грайливо. — Джедс, люба, вилий мені душу. Ну, давай, будь така ласкава. Ти ж стукачка, правда? Стукачка з чудовим задом.
Він перевів свою руку до її підборіддя. Схопивши його між великим і вказівним пальцями, він підняв її голову вгору. В його очах вона помітила радість, яку так часто раніше сприймала за доброту, і подумала, що знову чоловік, якого вона колись кохала, був вигаданий нею, а на те, що не вписувалося в загальний образ, вона просто не звертала уваги.
— Я не розумію, про що ти говориш, — сказала вона. — Я дозволила тобі мене підчепити. Я була налякана. Ти був ангелом. Ти ніколи не зробив мені нічого поганого. Дотепер. І я віддала тобі всю себе. Ти знаєш про це. Де він? — спитала вона, дивлячись йому просто в очі.
Роупер відпустив її підборіддя і відійшов у протилежний кінець кімнати, тримаючи у відведеній руці келих з шампанським.
— Люба, а це хороша ідея, — схвально сказав він. — Молодець. Врятуй його. Врятуй свого коханого. Заховай йому в хлібину напилок. Просунь її крізь ґрати під час відвідин. Шкода, що ти не взяла з собою Capy, а то би ви обоє поскакали б на ній подалі звідси на фоні призахідного неба. — Тон його голосу залишався незмінним. — Джедс, ти раптом не знаєш чоловіка на прізвище Берр, га? Звати Леонард? Покидьок з якогось села на півночі? Смердить потом? Знає Біблію? Ви ніколи не перетиналися? З ним ти ніколи не спала, ні? Він мабуть називав себе Сміт. Шкода. Я думав, ти знаєш.
— Я не знаю ніякого Берра.
— От дивина, Пайн теж не знає.
Вони переодягнулися, щоб іти на вечерю. Уважно вибирали одяг, повернувшись спиною одне до одного. Офіційне безумство їхніх днів і ночей на борту яхти «Сталевий паша» почалося.
Меню. Обговорення зі стюардом і кухарями. Місіс Санда-ун — француженка, тому її думка щодо всього сприймається на кухні як абсолютна істина, і неважливо, що сама вона їсть лише салати і присягається, що нічого не тямить в їжі.
Пральня. Коли гості не їдять, вони переодягаються, приймають ванну і займаються сексом, а це означає, що щодня вони мусять мати свіжі простирадла, рушники, одяг і скатертини. Смачна їжа і випраний одяг — запорука вдалого плавання. Ціла секція палуби «Паші» була заставлена пральними машинами, сушками і прасками, біля яких з ранку до вечора гарували дві покоївки.
Волосся. Морське повітря робить з нормального волосся бозна-що. О п’ятій годині кожного вечора пасажирська палуба наповнюється шумом фенів для волосся, які зазвичай перестають працювати рівно посередині процесу. Тому о сімнадцятій п’ятдесят, хвилина в хвилину, Джед завжди бачила одну й ту саму картину: обурена напіводягнена гостя визирає в коридор — її волосся стоїть дибки, нагадуючи щітку для унітаза, — і, махаючи несправним феном, каже: «Джед, сонечко, можна тебе попросити?» — тому що економка в цей час дає останні розпорядження щодо вечері.
Квіти. Щодня гідроплан вилітає на найближчий острів, щоб доставити на борт квіти, свіжу рибу, морепродукти, яйця і газети, а ще щоб відправити листи. Але найбільше Роупер переймається квітами. «Паша» славиться своїми квітами, тому зів’ялі квіти чи негарно розставлені букети можуть призвести до серйозних поштовхів у підпалубних приміщеннях.