— Я просто не готовий до неї. Вона надто банальна.
— Містере Пайн, ніяка вона не банальна. Певна, ви ніколи не будете ні до кого готові. Проте ви закохані, і цьому немає ради. А тепер поспімо трохи. У вас попереду важливі справи, і нам потрібно зібрати всі сили, щоб закінчити свою подорож. А те лікування шипучкою дійсно було таке жахливе, як обіцяв Фріскі?
— Гірше.
Він знову майже помер, а коли опритомнів, помітив біля себе Роупера з його зацікавленою посмішкою. Проте Роупер не був альпіністом і не міг зрозуміти непорушної Джона-танової впертості: навіщо взагалі ходити в гори, пояснював він Софі, якщо не прагнути дістатися вершини? З іншого боку, готельєр, який усе ще сидів у ньому, з прихильністю ставився до чоловіка, який зумів утекти від своїх почуттів. Джонатану дуже хотілося простягнути Роуперові руку як жест дружби і затягти його сюди, вниз, у безодню, щоб шеф відчув, яка вона: він, той, хто так пишається своїм безвір’ям ні у що, і я, з моєю непохитною вірою в усе.
А потім він знову знепритомнів і коли отямився, то вже був у Леньйоні і гуляв у горах з Джед, уже не задумуючись над тим, хто чекає його за рогом, задоволений собою і тією, що з ним поруч.
Але він усе ще відмовлявся говорити з Роупером.
Це була не просто обітниця. У непорушному мовчанні він черпав сили.
Кожне слово, яке він не вимовляв, кожен удар кулаком, ногою чи ліктем, який заколисував його, кожен новий і окремий біль вливали в нього свіжу енергію, щоб мати сили пережити ще один день.
Коли біль ставав нестерпним, йому здавалося, наче він тягнеться до нього, щоб отримати і відкласти про запас його життєдайну силу.
І це діяло. Під прикриттям агонії професійний спостерігач зібрав усі оперативні розвіддані і приготував план використання своєї таємної енергії.
«Усі беззбройні, — думав він. — Вони дотримуються закону хороших в’язниць. Наглядачі не носять зброї».
30
Трапилося щось неймовірне.
Щось хороше або погане. Хоча яким би воно не було, ця подія ставила вирішальну і остаточну крапку. Життя, яким Джед знала його раніше, розсипалося на друзки.
Телефонний дзвінок сполошив їх надвечір. «Конфіденційна розмова, шефе, тет-а-тет, — обачно сказав шкіпер. — Це сер Ентоні, шефе, я не певен, чи ви хотіли б, щоб я вас з’єднав». Роупер забурчав і перевернувся на бік, щоб узяти слухавку. Він знову був одягнений у халат. Вони лежали на ліжку після любощів, хоча, Бог свідок, це було ближче до ненависті, ніж до любові. Його звична жага займатися сексом після обіду останнім часом відродилася. Як і її. їхнє жадання одне одного, здавалося, збільшувалося у протилежній пропорції до їхніх почуттів одне до одного. Вона почала замислюватися, чи секс узагалі має якийсь стосунок до кохання. «Вграти мене — суцільне задоволення», — сказала вона йому опісля, дивлячись на стелю. «О так, — погодився він. — Запитай будь-кого». І тут телефонний дзвінок, він повернувся до неї спиною: «Ох, та щоб він скис, гаразд, з’єднуй». А потім побачила: його спина напружилася, м’язи плечей під шовковим халатом закам’яніли, сідниці неспокійно зарухалися, ноги притиснулися одна до одної, наче для захисту.
— Тоні, ти дуже невчасно. Ти що, знову п’яний?.. Хто?.. Ну то дай йому слухавку. Чому б і ні?.. Гаразд, говори, якщо хочеш. Я послухаю. Це до мене не має жодного стосунку, але я не проти послухати. Тільки не розповідай мені сопливих історій, Тоні, я такого не люблю... — Але скоро його різкі заперечення стали коротшими, а паузи між ними — довшими, аж поки Роупер не почав слухати у повній тиші, у той час як його тіло напружилося і зовсім не рухалося.
— Тоні, зачекай хвильку, — раптом наказав він. — Зупинись. — Відтак він обернувся до Джед і, навіть не прикривши слухавку долонею, сказав: — Іди в ванну, зачини двері, відкрути крани. Негайно.
Отож вона пішла в ванну і відкрутила крани і підняла прогумовану слухавку, але, звичайно ж, Роупер почув хляпання води і гаркнув їй, щоб вона відключилася. Тоді вона скрутила крани, щоб вода текла цівочкою, і притулила вухо до замкової щілини, аж поки двері не зацідили їй в обличчя і вона не відлетіла на підлогу, вимощену голландськими кахлями, які вони нещодавно придбали. А потім вона знову почула Роуперовий голос: «Тоні, продовжуй, тут маленьке місцеве непорозуміння».
Після того вона слухала, як він слухає, але більше нічого не чула. Вона залізла у ванну і згадала, як колись він любив сідати навпроти, просувати ногу між її ногами і читати «Файненшиал Таймз», а вона, в свою чергу, дражнила його пальчиками ноги, щоб викликати в нього ерекцію. Й іноді він тягнув її назад до ліжка для ще одного дублю, а постіль мокріла від води.