— Я зовсім не прагну, щоб мене хтось забезпечував,— заперечила вона.— У мене в самої є гроші. До того ж я завжди зможу заробити на життя. Я щось не пригадую, щоб юристи в Америці терпіли голод.
— Чому в Америці? Ти не хочеш жити в Європі?
Вона похитала головою.
— Європа не для мене. Я люблю тут відпочивати, але не змогла б жити постійно.— Вона допитливо поглянула на мене.— У тебе є причини не бажати повернутись додому?
— Ні.
— Ти кажеш неправду.— Вона зупинилася.
— Можливо,— погодився я.
— Хіба з цього треба починати подружнє життя?
— Я ж у тебе нічого не питаю.
— Спитай,— запропонувала вона.
— Краще не буду.
— У мене є гарненький невеликий будиночок на березі затоки в Сег-Харборі,— сказала Евелін.— Це моя спадщина по батьках. Мені там дуже подобається. Я могла б займатися там юридичною практикою. А ти зміг би жити в такому місці?
— Мабуть, зміг би,— відповів я.
— А якби я сказала тобі, що після шлюбу хочу жити тільки там, ти не змінив би свого рішення одружитися зі мною?
— А ти це кажеш?
— Так.— Уперше після нашої зустрічі в Італії в її голосі з'явилися владні нотки. Тихої, покірної дружини з неї не вийде. Ми мовчки рушили далі.— Ти відповіси мені?
— Не зараз,— сказав я.
— А коли?
— Сьогодні ввечері, через кілька днів, через місяць...— Вона змусила мене подумати про Америку, і я розсердився на неї. Картини Квінна викликали у мене ностальгію, з кожним днем це почуття дужчало, і я знав, що однаково повернуся додому, сам чи з Евелін — не має значення. Знав і те, що Фабіан не схвалив би мої дії: «Боже мій, друже, невже вам так кортить дістати кулю в голову?» Але я не можу прожити все життя, киваючи на Фабіана.
— Я не казав, що не хочу жити в Америці,— промовив я.— І не відмовляюсь їхати з тобою в Сег-Харбор. Але якби я, не пояснюючи тобі причин, сказав, що волів би залишитися в Європі, ти одружилася б зі мною?
— Я не вірю людям на слово. Навіть тобі. Поясни.
— Тепер моя черга ставити запитання. То ти вийдеш за мене заміж?
— Я не можу відповісти зараз.— Вона засміялася. Сміх її пролунав дуже невесело.
— А коли?
— Сьогодні ввечері, через кілька днів, через місяць...
Ми знову пішли мовчки. І раптом я відчув, що Рим мені набрид.
— До речі, хто така Пет? — спитала Евелін.
— Звідки ти знаєш про Пет?
— Я знаю, що в тебе є знайома, яку звуть Пет.
— А хто тобі сказав, що це — знайома? — Вона поставила своє запитання зненацька, і я не знав, що казати. Я ніколи не розповідав Евелін про Пет.— Адже це — чоловіче ім'я.
— З тону, яким ти його вимовляєш, це ім'я ніяк не віднесеш до чоловічих.
— А коли я його казав?
— Сьогодні вночі. Уві сні. Двічі. Це не чоловік.
— А-а...— Я знов зупинився.
— Отож-то й воно.
— Це одна моя знайома. Давня знайома,— виправився я.
— І ти знав її дуже добре?
— Я?
— Так, ти.
— Знав.
— Ти був у неї закоханий?
— Я думав, що люблю її. Колись.
— Коли ви бачились останній раз?
— Три роки тому.
— Але ти все ще кличеш її уві сні.
— Я цього не знав,— сказав я.
— Ти все ще любиш її?
Я довго думав, перш ніж відповісти.
— Не знаю.
— Може, краще буде, якщо ти побачишся з нею і тоді вже знатимеш точно?
— Так,— погодився я.
23
Поїздка в Порто-Ерколе наступного дня минула дуже спокійно. Розмовляли ми мало. Я був заклопотаний своїми думками, Евелін, напевно, своїми. Вона сиділа, склавши руки на колінах, обличчя її було дуже зосереджене. В машині відчувалася присутність Пет, яка жила за тисячі миль звідси в засніженому Вермонті і якої ніхто не згадував. Я пообіцяв Евелін, що зустрінуся з нею.
— Чим скоріше, тим краще,— сказала Евелін.
Я збирався подзвонити Фабіану і сказати, що вилітаю в Нью-Йорк. А потім подамся в Нову Англію.
Коли ми приїхали в «Пелікан», мені сказали, що напередодні мене розшукував містер Квадрочеллі. Я попросив чергову по готелю зателефонувати йому.
— Вітаю вас! — радісно вигукнув він, коли нас з'єднали.— Як вам сподобався Рим?
— Я трохи стомився від нього.
— Ну, це вже від пересичення.— Він засміявся. Почувши його голос, ніхто б не сказав, що ця людина щойно вгамовувала страйк на власному підприємстві.— Сьогодні чудовий день,— сказав він.— Саме такий, щоб прогулятись на Джіаннутрі. І море дуже спокійне. Ви хочете туди поїхати?