— Вони зачинилися сьогодні раніше, ніж зазвичай, але немає нічого дивного, — додає жінка.
— Ви знаєте Крихітку й Прибамбаса? — з надією питає Бейлі.
— Кого? — перепитує чоловік. Жінка запитально хилить голову, наче теж не зрозуміла, про що йдеться.
— Це двійнята, котрі виступають із котиками, — пояснює Бейлі. — Вони мої друзі.
— Двійнята! — вигукує жінка. — І їхні чудові котики! Як тобі вдалося потоваришувати з ними?
— Це довга історія, — каже Бейлі.
— Тоді ти мусиш розповісти її нам, поки ми тут чекаємо, — каже вона, усміхнувшись. — Ти теж їдеш до Бостона, так?
— Не знаю, — зізнається Бейлі. — Я намагався наздогнати цирк.
— І ми зайняті точнісінько тим самим, — виголошує чоловік. — Але не варто намагатися наздогнати Le Cirque, поки не дізнаємося, куди він вирушив. Доведеться почекати приблизно добу.
— Сподіваюся, що він з’явиться там, куди ми зможемо дістатися, — додає жінка.
— А як ви дізнаєтеся, де він? — із недовірою запитує Бейлі.
— Ми ж сновиди й маємо свої таємні методи, — посміхається жінка. — Тож нам доведеться трохи зачекати, і ми матимемо вдосталь часу, щоб розповісти одне одному кілька історій.
Виявляється, що чоловіка звуть Віктор, а його сестру — Лорена. Вони вирушили у, як вони самі це називають, подовжену циркову відпустку — мандрують за Le Cirque des Rêves стількома містами, скількома вдається. Зазвичай вони так подорожують лише Європою, та цю відпустку вирішили провести по той бік Атлантичного океану. А раніше були в Канаді.
Бейлі розповідає їм скорочену версію того, як потоваришував із Крихіткою й Прибамбасом, не вдаючись у деякі найдивніші подробиці.
Уже перед світанком до них приєднується ще одна сновида, жінка на ім’я Елізабет. Вона зупинялася в місцевому готелі, а тепер, коли цирк поїхав, теж вирушає до Бостона. Її зустрічають тепло, наче давню подругу, хоча Лорена каже, що вони познайомилися лише кілька днів тому. Поки всі чекають на потяг, Елізабет витягає спиці й клубок темно-червоної вовни.
Лорена знайомить її з Бейлі й каже, що він юний сновида без шарфа.
— Насправді я не сновида, — заперечує хлопчик. Він досі не певний, що добре зрозумів значення цього терміна.
Елізабет ретельно оцінює його, підвівши очі від плетіння та примруживши їх. Бейлі значно вищий за неї, але цей погляд нагадує йому про найсуворіших учителів. Жінка нахиляється та змовницьки питає його:
— Ти обожнюєш Le Cirque des Rêves?
— Так, — не роздумуючи, погоджується Бейлі.
— Над усе на світі? — наполягає жінка.
— Так, — каже хлопчик. Хоча вона запитує серйозним тоном, а його серце від нервів досі гупає, як скажене, Бейлі не може втриматися від усмішки.
— Тоді ти сновида, — виголошує жінка. — І не має значення, як ти вбраний.
Вони розповідають йому історії про цирк та інших сновид. Про товариство, яке відстежує пересування цирку й повідомляє про них іншим сновидам, аби вони могли їздити за ним від міста до міста. Віктор і Лорена подорожують разом із цирком цілий рік, щойно їм дозволить розклад, а Елізабет зазвичай не їздить далеко від Нью-Йорка, тож цю її поїздку можна вважати дальньою. Виявляється, у містечку є неофіційний клуб сновид, котрі час від часу збираються на засідання, аби не втрачати зв’язок, поки цирк подорожує далекими країнами.
Невдовзі після того, як над небокраєм сходить сонце, до станції прибуває потяг. Дорогою до Бостона історії тривають, Елізабет плете, а Лорена дрімає, підперши рукою голову.
— Де ти зупиняєшся в місті? — цікавиться Елізабет.
Бейлі про це не подумав, він намагався втілювати план крок за кроком і не перейматися тим, що станеться, коли вони нарешті дістануться Бостона.
— Я точно не впевнений, — зізнається він. — Мабуть, залишуся на вокзалі, поки не знатиму, куди їхати далі.
— Безглуздя, — заперечує Віктор. — Ти зупинишся в нас. Ми винайняли майже цілий поверх у «Паркер Гауз». Поживеш у Авґустовій кімнаті, він так чи так учора повернувся до Нью-Йорка, а я ніколи не завдаю собі клопоту попереджати керівництво, що ми маємо вільну кімнату.
Бейлі намагається заперечити, але Лорена уриває його:
— Він жахливо впертий, — шепоче вона. — Якщо вже Віктор убив щось собі в голову — не пристане на жодні відмовки.
Тож, щойно вони виходять із вагона, Бейлі сідає до екіпажа разом із усіма. У готелі його наплічник разом із багажем Елізабет відносять нагору.