Танцюючі язики полум’я не жовті й не помаранчеві. Вони білі як сніг.
Схованка
Конкорд, Массачусетс, жовтень 1902
Суперечки щодо майбутнього Бейлі почалися давно й трапляються часто, хоча тепер вони здебільшого перетворилися на без кінця повторювані фрази й напружену тишу.
Він уважає, що їх розпочала Керолайн, хоча вперше торкнулася цієї теми його бабця по материній лінії. Але оскільки бабцю він любить значно більше, ніж сестру, то вирішив винуватити в усьому Керолайн. Якби вона так просто не здалася, йому б не довелося так відчайдушно боротися.
Це була одна з бабциних вимог, котру вона замаскувала в достатньо невинне побажання: нехай Керолайн вступає до Редкліффського коледжу.
Здавалося, Керолайн сподобалася ця ідея, виголошена за чаєм у затишному спокої бабциної вітальні в Кембриджі, у якій шпалери на стінах були прикрашені квіточками. Проте всі її наміри дослухатися бабциної поради безслідно зникли, щойно вони повернулися до Конкорда й почули батькову думку:
— Ні, навіть і мови бути не може.
Керолайн спершу недовго позакопилювала губи, а потім змирилася, вирішивши, що доведеться, мабуть, багато працювати, до того ж її не надто цікавило місто. Та ще й Міллі заручилася, і потрібно було планувати весілля, а це здавалося Керолайн цікавішим за власну освіту.
Саме тоді все й почалося.
З Кембриджа надійшов лист, у якому бабця визнавала, що може пристати на таке рішення, але Бейлі неодмінно піде До Гарварду.
І цю вимогу ні під що не було замасковано. Це був справжнісінький наказ. І навіть заперечення, що його ґрунтували на фінансовій точці зору, було спростовано ще до того, як його озвучили, — бабця чітко давала зрозуміти, що платити за навчання буде сама.
Суперечки вже почалися, а думку Бейлі ніхто навіть не збирався питати.
— Я б хотів поїхати, — зауважив він, коли запала достатньо довга тиша, аби можна було докинути своє слівце.
— Ти будеш керувати фермою, — відрубав тато.
Найпростіше було завершити цю розмову й не згадувати про неї якийсь час, особливо зважаючи на те, що Бейлі й близько не було шістнадцяти та до моменту вступу залишалося чимало часу.
Натомість (він і сам точно не знає, як так сталося) Бейлі й далі доливав оливи до вогню, знову порушуючи цю тему, зауважуючи, що завжди можна повернутися на ферму та що чотири роки — не такий уже тривалий час.
Спочатку у відповідь на ці міркування йому читали довжелезні нотації, а згодом вони переросли в гучні лайки та грюкання дверима. Мама намагалася не втручатися в суперечки так довго, як тільки могла, але під тиском погоджувалася зі своїм чоловіком, хоча одночасно тихенько додавала, що вирішувати має сам Бейлі.
Бейлі не певний, що хоче вступати до Гарварду. Хоча місто вабить його сильніше, ніж Керолайн, і йому здається, що цей шлях обіцяє більше можливостей, більше незвіданого.
А на фермі самі лише вівці та яблука — і все передбачуване.
Він просто зараз може сказати, яким буде його життя. Кожен день. Кожнісінька пора року. Коли почнуть падати яблука, коли потрібно буде стригти овець і коли вдарить перший мороз.
Завжди одне й те саме, рік у рік.
Бейлі прохопився при мамі про цю нескінченну одноманітність, сподіваючись, що після цього розмова про те, чи можна буде йому поїхати, стане зваженішою. Але вона лише каже, що циклічна природа життя на фермі заспокоює, і цікавиться, чи впорався Бейлі з усіма своїми хатніми обов’язками.
Запрошення на чай до Кембриджа тепер адресовані лише Бейлі та не поширюються на Керолайн. Сестра бурмоче щось про те, що все одно не має часу на такі дурниці, і Бейлі вирушає до бабці сам, радіючи, що зможе насолоджуватися дорогою, а не слухати невпинну балаканину Керолайн.
— Я не надто переймаюся, вступиш ти до Гарварду чи ні, — каже бабуся одного дня, хоча Бейлі про це й словом не похопився. Зазвичай він узагалі уникає цієї теми, бо гадає, що й так достеменно знає бабцину точку зору.
Хлопчик додає в чай ще ложечку цукру й чекає на подальші пояснення.
— Я тільки гадаю, що освіта дасть тобі більше можливостей, — веде далі бабуся. — А я б хотіла, щоб ти мав їх удосталь, навіть якщо твої батьки не в захваті від цього. Знаєш, чому я дозволила своїй донці побратися з твоїм батьком?