Прибамбас перериває свої оповідки, і всі починають мацати срібні ґратки в пошуках потаємних замків чи майстерно замаскованих дверей. Важко не помітити, як Крихітка напружується від страху.
Минає чимало часу, відколи діти потрапили в пастку, і врешті Бейлі знаходить ключ — під сидінням гойдалки, що висить просто посередині клітки. Щойно хлопчик повертає його, гойдалка здіймається вгору й верхівка клітки відчиняється, дозволяючи своїм бранцям вилізти назовні. Вони опиняються в тьмяно освітленому храмі, котрий охороняє Сфінкс-альбінос.
У стінах храму не менше ніж дюжина дверей, та Крихітка одразу знаходить ті, що ведуть назад до цирку.
Вона досі збентежена, але перш ніж Бейлі вдається запитати, чи все гаразд, Прибамбас кидає погляд на годинник і виявляє, що вони запізнюються на виступ. Домовившись зустрітися пізніше, двійнята губляться в натовпі.
За кілька останніх ночей Бейлі стільки разів бачив кошенят, що вже запам’ятав кожен їхній рух, тож вирішив просто потинятися цирком, поки звільняться друзі.
На стежці, котру він обрав, не видно дверей, це лише прохід між наметами, і навколо тягнуться нескінченні смуги, освітлені миготливими вогнями.
Несподівано хлопчик помічає незвичну цятку в чергуванні чорного і білого.
У стіні одного з наметів Бейлі знаходить щілину — отвір у тканині, зусібіч помережаний кільцями. Над хлопчиковою головою звисає чорна стрічка, мабуть, вона мала щільно зашнуровувати намет. Бейлі замислюється, чи не забув хтось із циркачів зав’язати її.
А тоді він помічає табличку, завбільшки з поштову картку, що звисає з чорної стрічки десь за метр від підлоги, наче листівка на подарунку. Бейлі перегортає папірець. На чорно-білій гравюрі зображено дитину в ліжечку з пухкими подушками і строкатою ковдрою. Ліжечко чомусь стоїть не в дитячій кімнаті, а під нічним небом, поцяткованим зірками. З протилежного, білого, боку вишуканим почерком виведено чорними чорнилами:
КАЗОЧКИ НА НІЧ
НАДВЕЧІРНІ РАПСОДІЇ
ЗБІРКИ СПОГАДІВ
Будь ласка, заходьте обережно
І без вагань відчиняйте зачинене
Бейлі не певен, чи стосується ця вивіска щілини в наметі, чи її помилково перевісили сюди з іншого шатра. У більшості наметів таблички дерев’яні й висять на видноті, та й двері здалеку впадають в очі. А ця має такий вигляд, наче її ніхто не мав би знайти. Інші відвідувачі сновигають від однієї частини цирку до іншої, але надто захоплені своїми балачками, аби помітити підлітка, що роздивляється вивіску завбільшки з листівку на стіні шатра.
Хлопчик обережно відхиляє криси намету й зазирає всередину, щоб спробувати роздивитися, чи це окремий атракціон, чи задвірки шатра акробатів, а може, навіть якийсь склад. Йому вдається розгледіти лише кілька миготливих вогників і щось схоже за формою на меблі. Досі вагаючись, Бейлі робить отвір достатньо широким, щоб увійти, і обережно протискається всередину, дотримуючись інструкцій на табличці. Думка виявляється слушною, адже він одразу наштовхується на стіл, заставлений слоїками, пляшечками та глечиками з кришками, які зіштовхуються й дзеленчать. Бейлі завмирає, сподіваючись, що нічого не перекинув.
Він стоїть у продовгуватому приміщенні, завбільшки зі звичну їдальню. Хоча, напевно, воно нагадує їдальню лише через стіл, що тягнеться вздовж цілого намету. Утім, навколо залишилося трохи місця, щоб обережно його оминути. Усі слоїки й пляшечки на столі надзвичайно різноманітні. Є тут і звичайні банки для консервів, і поливані керамічні глечики, і прикрашені візерунками матові слоїки. Пляшечки для вина, віскі чи парфумів. Онде стоять цукорниці зі срібними кришками та щось на кшталт кавника. Не схоже, щоб їх розставляли, дотримуючись якогось порядку, — посуд просто нагромадили на столі. У кімнаті теж стоять слоїки й пляшки — деякі просто на підлозі, а інші — на скринях чи високих дерев’яних книжкових полицях.
Єдине в кімнаті, що відповідає малюнку на табличці, це стеля. Чорна і вкрита крихітними мерехтливими вогниками, що створюють враження вільного нічного неба над головою.
Бейлі замислюється, який стосунок до дитини в ліжечку чи казочок на ніч може мати весь цей посуд, і обходить довкола стола.
Хлопчик згадує, що табличка закликала відчиняти речі, і намагається вгадати, що може бути в усіх цих слоїках. Більшість із прозорих посудин здаються порожніми. Коли Бейлі дістається протилежного боку стола, він навмання бере в руки круглий глиняний слоїк, укритий блискучою чорною емаллю, з круглою ручкою на кришці. Знімає кришку й зазирає всередину. Назовні випливає ледь помітна хмарка диму, але більше в слоїку нічого немає. Зазирнувши всередину, Бейлі відчуває запах тріскучого вогнища та пахощі снігу й смажених каштанів. З цікавістю дихає глибше. З’являється аромат глінтвейну й карамелі, перцевої м’яти й тютюну для люльок. Свіжий запах ялинки. Зі свічок капає віск. Бейлі майже відчуває сніг, збудження й радісне очікування, солодкий смак смугастого льодяника. Усе це вабить, чарує й бентежить. За кілька секунд хлопчик кладе кришку на місце та повертає слоїк на стіл.