Тут не треба бути майстром прогнозування. Якщо Люди Змія не перестануть задиратися, осінній ярмарок завершиться різаниною, з якої жоден із них не вийде живим.
Солідний на вигляд бородатий чоловік у синьому плащі, який стоїть на пірсі в оточенні воїнів, знову щось гарчить, вказуючи рукою. Ясно.
Люди Змія повинні причалити до протилежного берега в найдальшому місці, а в бік порту і до пагорба, де буде ярмарок, їм доведеться плисти на човнах. Вони ж почуваються ображеними і наполягають на тому, що хочуть залишатися на якорі там, де стоять.
Напруга зростає. Гадаю, що всі в околиці стоять на березі або на порогах будинків і дивляться на кораблі Зміїв. Усі чекають. Чи посипляться за мить стріли? Крихкий мир осіннього ярмарку може луснути, як мильна бульбашка.
Змії стоять, недбало спершись об борти і ванти, граються сокирами і списами, які тримають у руках.
Заходячи до корчми, я активую підтримку.
Усередині було пусто. Драккайнен пройшов повз довгі лави і прослизнув за шматок шкіри, що закривала вхід. Зробив це м’яким котячим рухом, майже не хитнувши завіси. Позаду нього, у вузькому приміщенні, було звалено почорнілі діжки та кілька зламаних табуретів. Рипнули двері на подвір’я, і власник корчми пройшовся коридором, несучи по два порожні дзбани в кожній руці. Пройшов до дверей навпроти, відчинив їх з ноги, а тоді зник у глибині будівлі. Пляма тіні між діжками раптом набула людських обрисів, і з неї вислизнув Вуко. Він безшумно минув коридор і вийшов у двір. Двері, посаджені на дерев’яні кілочки, лише злегка рипнули.
Червоноволоса дівчинка, яка сиділа з того боку на ґанку з дерев’яною конячкою в руці, скам’яніла, побачивши його, але Подорожній приклав палець до губ і без зусиль заскочив на дах сараю, що прилягав до кам’яної стіни, звідти двома довгими стрибками перебрався на дах будинку і зник з іншого боку будівлі. Наразі було тихо. Неприродно тихо в усьому місті, тільки від набережної, де жителі торгувалися зі Зміями, долинали окрики.
Драккайнен з’їхав по даху на спині і зіскочив на бруковане подвір’я, після чого впав на чотири кінцівки, немов кіт, і встав, кривлячись і злегка накульгуючи на ліву ногу.
Копчений Уллє нерухомо сидів на лавці з розкладеною копченою рибою на колінах і дивився на нього з роззявленим ротом. Шматок шкіри з плавником повис у нього на бороді.
Рипнули двері.
Подорожній півобертом ухилився, пустивши уздовж тіла руку з сокирою, заблокував зверху зап’ясток нападника, тріснув його ліктем у лоб і вклав нерухомого на землю. Усе тривало не довше, ніж кліпання оком і відбулося в повній тиші.
— Ти вбив мого сина, — прохрипів Уллє. Риб’ячий плавник так і висів у нього на бороді.
Драккайнен рушив до нього швидким кроком, піднявся сходами веранди і різко стиснув купцеві грудну клітку, приперши його до стіни.
Дмухнув на пальці, в яких раптово з’явилася срібна монета.
— Вчора я заплатив тобі ґвіхт, — сказав він. — Сьогодні дам марку. Срібло твердіше за золото, і цього разу, гадаю, ти діставатимеш його з чола.
— Щ-щ-що… — видавив Копчений Уллє.
— Їх було троє, — гаркнув Драккайнен. — Мене в цьому місті ніхто не знає, і все ж вони чекали на мене. Тепер лежать під парканом, а я хочу знати, що ти маєш із цим спільного. Вони носили ось це, — показав амулет. — Усі троє. Водишся зі Зміями?
Вуко простягнув долоню до його обличчя. Уллє закотив очі, показавши вузьку тасьму білка, немов переляканий кінь, але Драккайнен тільки зірвав риб’ячий плавець, який починав його дратувати.
— Був тільки один, — хрипів Уллє, не зводячи очей з монети, яку Драккайнен тримав між великим і вказівним пальцями. — Один, а не троє. І прийшов на набережну, щойно ти пішов. Розпитував точно так само, як і ти. Чи був тут хтось дивний, чи питав про високого сліпого чоловіка з волоссям як вороняче крило. Я не пам’ятаю, що сказав, клянуся. Пам’ятаю лише його очі. Вони зробилися золотими. А навколо був туман. За мить я сидів у конторі абсолютно один. З носа лилася кров. Гіндом клянуся, якщо бажаєш. А тепер дай мені підійти до сина.
— Твій син зараз отямиться, — сказав Драккайнен. — Може, його буде нудити, але нічого страшного. Нехай прикладає до чола мокрі ганчірки і поспить. Найкраще прикласти лід.