— Ти погано мене зрозумів, батьку, — відповів я. — Мова про цей культ. Прихильник Шляху Вгору не прагне перейти на бік Підземної. З амітраями ж усе інакше. Вони можуть знати цю релігію і боятися її. Можуть тужити за нею чи поважати її.
— Вони були перевірені з цієї точки зору, — відповів він спокійніше. — Я довіряв би кожному з них настільки, наскільки взагалі можна кому-небудь довіряти. Цих люди підбирали з розважливістю і навчали з самого дитинства. Їх не можна ошукати дурними фокусами. І вони не тужитимуть за тиранією Червоних Веж.
Я глянув на підлогу. Червоні Вежі стояли вже в багатьох містах, фортах, поселеннях і навіть крихітних кишлаках. Виглядало так, ніби вони прийшли з пустелі й тепер оточували Внутрішнє Коло.
— Це зайшло занадто далеко, — сказав я. — Мій благородний батько повинен вислати найманих вбивць.
— Уже зроблено, — пробурчав Ремінь. — 3 тим самим результатом, що й висилання шпигунів. Не так легко вбити когось, хто дивним чином з’являється то тут, то там. Ми не знаємо, де вона ночує і де з’явиться завтра. І справа не тільки в пророчиці. Вищі касти починають відкрито підтримувати жерців. Нічого дивного. Вони повернули б свої колишні позиції.
— Нам потрібно вдарити по жрецях. Зникають люди, відбуваються криваві жертвоприношення. У нас є причина.
— Уся проблема в тому, Молодий Тигре, що виснажений, вмираючий від спраги народ чіпляється за вежі. І отримує там їжу, воду, місце для сну. Я поняття не маю, звідки вони це беруть. Раптово в підземеллях Червоних Веж відчинилися магічні скарбниці, повні дурри, цибулі, борошна і води. До того ж у нас є власний закон. А він говорить, що кожен може поклонятися своїм богам.
— Якщо не порушує прав інших людей! Не можна приносити криваві жертви, а нам не можна дивитися на це крізь пальці. Вони закликають до знищення всіх інших культів, до вбивства людей, які чинять опір Праматері і Кодексу Землі, до бунту проти Тигрячого Трону! Ти ж не скажеш, що це згідно з законом? У нас є причина вдарити по ним, і причина серйозна!
— У нас була б причина, якби не посуха.
— Учителю, — сказав я. — Пророчиця, звана Вогнем Пустелі, викликала джерела солодкої води там, де їх ніколи не було і де навіть глибинні колодязі всохли. Вона лікує смертельно хворих. З’являється щодня в новому куточку імперії, за момент долаючи цілі стаї. Розмножує їжу. Викликає вогонь. Траплялося, що ті, хто ставив їй опір, спалахували живими смолоскипами і горіли так довго, аж їхні тіла перетворювалися на попіл. Кажуть, що той, хто побачить її обличчя, сліпне, і очі його виглядають золотими. Майже кожен, хто зіткнеться з нею, стає прихильником Підземної. Я зараз повторюю базарні казки чи кажу про те, що бачив в імператорських сувоях, написаних стратегами і шпигунами?
— Це є в імператорських сувоях, — відповів Ремінь невпевнено.
— До того ж, усе Внутрішнє Коло страждає від посухи, якої ніхто раніше не бачив. З невідомих причин пересихають колодязі.
Весь край страждає від пошесті, на півночі шаленіє шторм, незважаючи на літо, сиплеться сніг та плаває лід, але при цьому розбійники на «вовчих кораблях» якимось дивом турбують узбережжя.
Я щось перекрутив?
— Ні.
— Так скажи мені, Ремене, оскільки я — простий принц і не розумію: що ще має статися, щоб ми повірили, що це гнів старої богині? Може, Підземна Мати і справді хоче отримати назад Амітрай, яким заволоділи чужинці?
— Боги не можуть діяти таким чином. Ти хоч раз зустрічав бога, тохімоне?
— Ні.
— А я так. Разів чотири. Скажу тобі, як воно відбувається. Ти бачив коли-небудь змагання бойових леопардів, де вихваляються трюками?
— Ти знаєш, що бачив.
— Дресирувальник сидить у кріслі, і йому можна лише свистіти, так? Леопард долає перепони, знищує цілі, валить манекени, вистежує і вбиває кролика, а потім приносить його дресирувальнику. Скажи, що це були б за змагання, якби дресирувальник сам застрелив кролика, сам звалив цілі, а врешті вбив би свого конкурента? Тут усе так само. Боги з’являються в людській подобі і часом затівають якісь інтриги, а іноді підштовхують обраних людей, щоб ті щось зробили. Або навідуються у свої святі місця в божій іпостасі, наприклад, як промені місячного світла або стовп диму, і тоді часом щось говорять вірним. Незрозумілі, дивні або моторошні речі. Темні люди звуть їх богами. Але я не знаю, ким є ці істоти. Згідно з нашою вірою, єдиним Богом є Творець, який не з’являється коли-небудь і де-небудь. Тих інших ми кличемо надаку — духи стихій. Вони не можуть наводити посуху, особисто вигравати битви або давати чудесні сили обранцям, тому що тоді всі почали б так робити. Настав би кінець світу. Підземна Мати не може наказувати сонцю, бо не вона його створила. А ще тому, що воно світить і над іншими країнами, в яких є свої надаку.