— Як на мене, вони, найімовірніше, погодяться, але не братимуть на себе зобов’язань, доки не побачать відповідних дій з нашого боку.
— Це проблема.
— Але ж ваші сили далеко від кордону, тому вам лишається тільки заявити, що ви маєте намір дотримуватися обмежень демілітаризованої зони та сподіваєтеся, що інша сторона поведеться так само. Це покаже вас мудрим миротворцем, ким ви, власне, і є. А далі буде видно. Якщо з того боку не почують, зможете в будь-який час підвести військо.
— Люба Полін, ви вмієте переконати.
— Не хочу вас квапити, Жорже, та чи не могли б ви негайно поговорити з військовими? Можливо, навіть до вечері?
Це було занадто сміливе прохання, але відкладати не випадало, бо година швидко розтягнеться на день або й на тиждень, і блискуча ідея задихнеться від нестачі кисню.
— Якби ви дали мені підтвердження до того, як підете спати, я б змогла продовжити перемови з єгиптянами, і на ранок ви прокинетеся в безпечнішому світі.
Він засміявся.
— Полін, я вас обожнюю. У вас є те, що євреї називають «хуцпа» — неперевершене поєднання спритності й зухвалості.
— Сприйму це за комплімент.
— Це ж він і є. Наберу вас пізніше.
— Дуже вдячна, Жорже.
— Прошу.
Обоє поклали слухавки.
Чесс промовив:
— Пані президентко, дозвольте сказати, що ви добре впоралися. Напрочуд добре.
— Подивимося, що з того вийде.
* * *
Подібну розмову вона провела і з президентом Єгипту. Поспілкувалися хоч і не так приязно, але результат був той самий: ствердна відповідь без чіткої згоди.
Увечері Полін мала виступити з промовою на щорічному балі для дипломатів: його організовував комітет послів, щоб зібрати кошти на боротьбу з неписьменністю. Бажаючи отримати доступ до високо-посадових дипломатів, місця за столиками купували великі міжнародні компанії.
Дрескод на вечір був не надто суворий — black tie. Працівники Резиденції підготували для Полін вбрання, яке вона схвалила заздалегідь: салатову сукню з темно-зеленою шаллю.
Поки Джеррі чіпляв шпоньки, додала смарагдовий кулон і сережки до нього.
Переважно розмови мали бути неформальними, однак серед гостей очікували кількох впливових людей, і Полін збиралася поділитися з ними своїми планами щодо Чаду й Судану. З досвіду знала, що реальні рішення на таких вечорах ухвалюють так само часто, як і під час офіційних засідань за довгим столом. Невимушена атмосфера, алкоголь, сексуальне вбрання й смачне частування розслабляють людей, налаштовуючи на зговірливість.
Перед вечерею Полін обійде залу, де гості пригощатимуться коктейлями, і перекинеться слівцем з якомога більшою кількістю людей; тоді виступить із промовою та піде, вірна своєму принципу: не гаяти часу на трапезу з незнайомцями.
Дорогою туди її перехопив Сандіп.
— Перед балом вам слід знати одну річ, — сказав він. — Джеймс Мур знову висловився про Чад.
Полін зітхнула.
— Закладаюся, це не те, що нам допоможе. Що він знову наговорив?
— Схоже, то була відповідь на нашу заяву про контингент США, котрий уже в Чаді. Каже, солдатів треба вивести, щоб ми точно не загрузли у війні, яка не має жодного стосунку до Америки.
— І облишити боротьбу з ІДВС?
— Вочевидь. Щоправда, про ІДВС він не обмовився й словом.
— Гаразд, Сандіпе, дякую, що тримаєте в курсі.
— І я вам дякую, пані президентко.
Вона сіла у велику чорну машину з броньованими дверима й куленепробивними вікнами майже три сантиметри завтовшки. Попереду стояла така сама автівка з агентами Секретної служби, позаду — з працівниками її адміністрації. Колона вирушила, і Полін спробувала погамувати гнів, міркуючи, що поки робить усе задля просування мирного плану, Мур створює картинку, нібито вона бездумно втягує Америку в чергову війну. Не дарма ж кажуть: доки правда взується, брехня вже пів світу оббіжить. Страшенно обурювало, що всі її зусилля з невимушеною легкістю знецінював такий дурноляп, як Мур.
На кожному перехресті рух перекривав загін мотополіції, тому до Джорджтауну добулися за лічені хвилини.
На підході до дверей готелю вона сказала Джеррі:
— Якщо ти не заперечуєш, пропоную всередині розділитися.
— Звісно, — погодився він. — У такому разі, хто не встигне поговорити з тобою, здобуде заохочувальний приз у вигляді бесіди зі мною.
Оскільки сказано це було з усмішкою, Полін зрозуміла, що він зовсім не проти такого рішення.
Біля дверей її зустрічав розпорядник готелю, який провів президентку та охорону донизу. Зала гуділа голосами. Полін зраділа, побачивши кремезну постать Ґаса, що чекав на неї біля сходів. У смокінгу він мав неперевершений вигляд.