— Добрий вечір, принце Фейсале, — привіталася вона. — Я мала розмову з президентом Єгипту, але він не може нічого обіцяти.
— Нам сказали те саме. Міністрові закордонних справ сподобалася ідея демілітаризованої зони між Чадом та Суданом, і він негайно зв’язався з Каїром, але єгиптяни хочуть подумати.
У руці Полін досі тримала французький пресреліз.
— Погляньте на це, — сказала.
Фейсал швидко перечитав.
— Це вже інша річ, — промовив він.
До неї повернулася надія.
— Може, покажете це вашому другові, єгипетському послу?
— Щойно подумав про те саме.
— Зробіть це, будь ласка.
Ґас торкнувся її руки й кивнув у бік трибуни. Час виголошувати промову. Запросили навіть знімальну групу з телебачення. Текст про боротьбу з неписьменністю виведуть на екран, непомітний для глядачів. Щоправда, Полін намірялася відійти від сценарію, принаймні додати хоча б кілька слів про Чад. Ось тільки, крім голих надій, у неї немає жодних добрих новин.
Поки агенти Секретної служби прокладали їй шлях у натовпі, вона перекинулася кількома словами з людьми. Перед самими східцями до подіуму Полін привітав Джеймс Мур.
Говорила вона чемно, намагаючись не виказувати емоцій.
— Добрий вечір, Джеймсе. Дякую за ваш інтерес до теми Чаду.
Відчула, що дійшла до краю, де ввічливість межує з лицемірством.
Мур сказав:
— Ситуація небезпечна.
— Авжеж, і останнє, що нам потрібно — втягувати в конфлікт американських вояків.
— Тож слід повернути їх додому.
Полін легесенько всміхнулася.
— Гадаю, можна знайти навіть кращий вихід.
Мур не зрозумів.
— Кращий?
Аналізувати по кілька варіантів водночас, зважуючи «за» і «проти», йому бракувало мізків. Усе, на що він був спроможний, це вигадувати й озвучувати крайнощі.
Утім, насправді замість альтернативи його пропозиції, Полін мала лише надію.
— Побачите, — мовила вона впевненіше, ніж почувалася, і пішла далі.
Перед самими східцями натрапила на Латіфа Салаха — єгипетського посла: приземкуватого чоловіка з колючим поглядом і чорними вусами. Був він не набагато вищий за Полін, а в смокінгу взагалі нагадував цвірінькотливого горобчика. Їй подобалася його завзятість.
— Фейсал показав мені пресреліз французів, — сказав він без преамбул. — Це важливий крок.
— Згодна, — відповіла Полін.
— У Каїрі вже ніч, але міністр закордонних справ не спить. Я щойно з ним говорив.
Салах вочевидь був задоволений собою.
— Прекрасної І що він каже?
— Ми погодимося на демілітаризовану зону. Саме очікували підтвердження від французів.
Полін заледве стримала тріумф. Захотілося розцілувати Латіфа.
— Яка чудова новина, пане посол. Дякую, що так швидко поділилися зі мною. Якщо ви не заперечуєте, я згадаю про це в промові.
— Ми будемо тільки раді. Дякую, пані президентко.
Вбрана в туркусову сукню, дружина мільйонера тихцем зиркнула на Полін, і та кивнула, підтверджуючи, що готова. Жінка виступила з коротким вітальним словом, а тоді представила Полін, і під оплески зали пре-зидентка зайняла місце за кафедрою. Вийняла із сумки роздруківку промови, але не тому, що потребувала її, а тому, що хотіла використати аркуш пізніше — для театрального жесту.
Полін почала говорити про здобутки борців з неписьменністю й роботу, яка ще чекає на них та федеральний уряд, проте в думках її був Чад. Їй кортіло сповістити про свій успіх, визнавши важливу роль, яку в ньому відіграли посли, і збити пиху з Джона Мура, але так, щоб це не було схоже на помсту. Вона залюбки взяла б ще годинку на доопрацювання промови, та оскільки втратити такої нагоди не могла, довелося імпровізувати.
Висловившись про боротьбу з неписьменністю, вона перейшла до дипломатів. На цьому демонстративно згорнула аркуш і відклала вбік, аби показати публіці, що відходить від сценарію. Спершись руками на кафедру, подалася вперед і заговорила змовницьким тоном, від чого в залі запала цілковита тиша.
— Хочу поділитися з вами дуже важливою новиною про угоду, яка врятує безліч життів. Сьогодні нам вдалося укласти її зусиллями вашингтонського дипломатичного корпусу, деякі представники якого перебувають у цій залі. Ви, безперечно, чули про напругу на чадсько-суданському кордоні, знаєте про перші жертви та розумієте, що в разі загострення у конфлікт буде втягнуто армії інших держав. Проте сьогодні наші французькі та єгипетські друзі, не без допомоги й стимулу Саудівської Аравії та Білого дому, узгодили створення двадцятикілометрової демілітаризованої зони вздовж усього державного кордону. Це стане першим кроком до послаблення напруги й зменшення ризику подальших загострень. — Витримавши паузу, щоб слухачі осягнули почуте, вона повела далі: — Ось як ми працюємо заради миру в усьому світі. — Спробувала пожартувати: —Дипломати займаються цим тихо. — Залою прокотився легенький смішок. — Наша зброя — ретельний прорахунок і чесність. А наостанок, окрім висловити пошанування нашим доброчинним фондам, хочу попросити вас подякувати вашингтонським дипломатам. Їхня праця непомітна, але рятує життя. Будь ласка, ваші оплески!