Зала радісно загула.
Полін заплескала в долоні, й присутні її підтримали. Вона обвела усіх поглядом, вишукуючи серед публіки послів.
Схвально кивнула Латіфу, Жізель та Фейсалові. Відтак під звуки оплесків зійшла зі сцени й, проштовхуючись крізь юрбу в супроводі охорони, покинула залу.
Ґас вийшов одразу за нею.
— Це було неперевершено, — радісно сказав він. — Якщо ви не проти, я зателефоную Сандіпові й перекажу основні моменти, щоб він негайно випустив пресреліз.
— Чудово. Буду вдячна.
— Мені час повертатися, — скрушно промовив він. — Не скуштувати лосося в чилі — це привілей для обраних. Але пізніше заскочу в Овальний кабінет, згода?
— Звичайно.
Полін сіла в машину, де на неї вже чекав Джеррі.
— Молодець, — похвалив він. — Блискуча промова.
— Новина про демілітаризовану зону завтра буде на перших шпальтах.
— Щоб усі бачили: поки Мур патякає, ти розв’язуєш проблеми.
Вона стомлено усміхнулася.
— Тільки б не марно все це.
Повернувшись у Білий дім, вони попрямували одразу в Резиденцію, де за столом уже сиділа Піппа. Глянувши на їхнє вбрання, сказала:
— Не варто було вдягатися аж так офіційно заради мене однієї, але я вдячна за цей широкий жест.
Полін радісно засміялася. Це була її улюблена Піппа: дотепна й швидка на язик, а не похмура розумниця. За веселою розмовою повечеряли стейком із руколою. Потому Піппа пішла робити домашнє завдання, Джеррі — дивитися гольф по телевізору, а Полін попросила принести їй каву в улюблений закапелок біля Овального кабінету.
Там вона мала більше приватності, бо ніхто не міг зайти в кімнату без дозволу. Наступні дві години її ніхто не турбував, і Полін спокійно розібрала пачку звітів та меморандумів. О пів на одинадцяту, нарешті вшившись із балу, прийшов Ґас. Він устиг перевдягнутися і в темно-синьому кашеміровому светрі й джинсах мав невимушений, ба навіть привабливий вигляд. Зрадівши, що нарешті має з ким обговорити події дня, Полін полегшено відклала папери.
— Як бал?
— Аукціон провели на славу, — відповів Ґас. — Якась щедра душа виклала двадцять п’ять тисяч за пляшку вина.
Вона усміхнулася:
— Хто ж тепер його питиме?
— Ваша промова всім дуже сподобалася. Її обговорювали цілий вечір.
— Це добре.
Полін раділа, проте й виступала вона перед однодумцями. Мало хто з присутніх на балі дипломатів голосуватиме за Джеймса Мура. Його прихильники належали до іншої верстви американського суспільства.
— Подивімося, як на це відреагували таблоїди, — сказала вона, вмикаючи телевізор. — Скоро на новинних каналах буде огляд ранкової преси.
Поки йшли спортивні новини, вимкнула звук. Ґас запитав:
— А як ваш вечір?
— Непогано. Піппа була в доброму гуморі, а після вечері вдалося трохи почитати. Стільки інформації потрібно запхати в голову — хотіла б я мати більший мозок.
Ґас засміявся.
— Знайоме відчуття. Мені взагалі, як комп’ютеру, треба оперативки додати.
Почався огляд преси, і Полін увімкнула звук.
Її серце завмерло, коли на екрані з’явилася передовиця «Нью-Йорк Мейл» із заголовком:
ПРЕЗИДЕНТСЬКА ДОНЬКА ПІД КАЙФОМ
Полін прохопилася:
— О ні! Тільки не це!
Ведучий повів:
— Чотирнадцятирічна донька президентки опинилася в центрі скандалу: Піппа Ґрін курила марихуану на святкуванні дня народження однокласниці, з якою навчається в елітній приватній школі.
Полін як заціпило. Вона дивилася, вражено роззявивши рота й притуливши руки до щік, неспроможна повірити, що все це відбувається насправді.
На екрані зринула перша сторінка газети зі знімком її та Піппи: сердита Полін і Піппа в старій сорочці та з брудним волоссям. Два різні знімки змонтували в один, щоб здавалося, ніби Полін сварить доньку-наркоманку. Однак такої сцени ніколи не було насправді.
Перший шок минув, поступившись місцем люті. Полін зірвалася на ноги й закричала в екран: