Як і будь-який інший китайський посадовець, Кай чудово усвідомлював контекст ситуації. Уже не перше століття китайці ловили рибу в тих водах. Нині ж його країна засипала мільйонами тонн ґрунту купку голих каменюк та рифів і збудувала на них військові бази. Кай вважав, що будь-якій притомній людині буде зрозуміло, що це робить острови китайською територією.
І нікому вони й не здалися б, якби на шельфі неподалік не відкрили родовище нафти, якої захотілося всім. Китайці вважали її своєю та не бажали ділитися. Через це, власне, місія «Ву Чонґ Фунґа» й була проблемою.
Кай вирішив особисто поінформувати міністра закордонних справ. Його бос, міністр державної безпеки Фу Чую, поїхав в Урумчі, столицю Сіньдзяну, де мільйони мусульман уперто дотримувалися приписів своєї віри, попри невтомні спроби комуністичного уряду заборонити її. Відсутність Фу давала Каєві нагоду тихо обговорити питання «Ву Чонґ Фунґа» з міністром закордонних справ Ву Баєм і погодити дипломатичні шляхи розв’язання інциденту, які потім порадять президентові Ченю. Одначе, прибувши в міністерство, на Чаоянмень Наньдадзє, Кай дещо засмутився, адже застав там генерала Хвана.
Низенький, кремезний, ще й одягнений у форму з квадратними плечима, Хван Лін трохи скидався на ящик. Він був гордим членом старої гвардії Компартії, як його друг Фу Чую, і так само повсякчас курив.
Членство в Комісії з нацбезпеки додавало йому неабиякого впливу. Наче горила на учті, він міг сидіти, де заманеться, і заходити у будь-які кабінети в міністерстві. Але хто розповів йому про цю зустріч? Можливо, у Хвана є своя людина у відомстві — хтось наближений до By. «Це треба запам’ятати», — відзначив Кай.
Попри роздратованість, він привітався із Хваном з повагою, яку належить висловлювати старшим.
— Можливість спиратися на ваші знання та досвід — великий привілей, — сказав Кай із напускною щирістю.
Правда ж полягала в тому, що вони із Хваном перебували по різні боки в жорстокій, нескінченній боротьбі між старою гвардією та молодими реформаторами.
Не встигли сісти, як Хван узявся до наскоків.
— В’єтнамці нас провокують! — вигукнув він. — Знають же, що не мають права на наші території.
Хван прийшов з асистентом, біля By теж сидів помічник. Насправді потреби в них на цій зустрічі не було, та Хван вважав себе надто великим цабе, щоб ходити без почету, а By, ймовірно, потребував підтримки. Тож Кай почувався незатишно, з’явившись на перемови без супроводу. «Яка ж дурня», — подумав він.
Утім, правдою було те, що в’єтнамці вже двічі бралися шукати нафту на морському шельфі.
— Я згоден із генералом Хваном, — сказав Кай. — Необхідно подати ханойському уряду ноту протесту.
— Протесту? — пирхнув Хван. — Ми це вже робили!
Кай терпляче повів далі:
— І щоразу вони припиняли пошуки й забирали свої судна.
— А чому ви вирішили, що так буде й зараз?
Кай заледве стримався, щоб не зітхнути. Ні для кого не секрет, чому в’єтнамці не полишають своїх розвідок. Їх влаштовувало забратися геть після погрози, бо ж вони усвідомлювали небезпеку. Але цілком покинувши спроби, в’єтнамці визнають, що таки не мають права на ту нафту, чого їм аж ніяк не хотілося б.
— Цим вони дають нам сигнал, — сказав Кай, спрощуючи.
— Отже, дамо їм потужніший сигнал!
Хван нахилився вперед і збив попіл із сигарети в порцелянову мисочку на столі By. Червона й прикрашена візерунками у вигляді квіток лотоса, вона коштувала всі десять мільйонів доларів.
By обережно взяв коштовну стародавню мисочку, висипав попіл на підлогу й мовчки поставив на стіл так, щоб до неї не дотягнувся Хван. Відтак спитав:
— Генерале, які ваші пропозиції?
Хван відповів не вагаючись:
— Потопімо «Ву Чонґ Фунґ» — буде в’єтнамцям наука.
Хван, як завжди, хотів підкинути жару до вогню.
Ву сказав:
— Це занадто радикальний крок, який, утім, може й справді покласти край порушенням наших кордонів.
Кай відповів:
— Але є одна проблема. За моїми даними, в’єтнамська нафтова промисловість користується послугами американських геологів. Тому на облавку може бути громадянин США, і навіть не один.
Хван запитав:
— То й що?
— Я до того, чи справді ми готові вбивати американців?
— Затоплення корабля з американцями призведе до ескалації, у цьому немає сумніву, — мовив Ву.
Хвана це розсердило.