Його урвав Чін:
— Пхеньян виступив із заявою. — Далі став перекладати синхронно: — Кажуть, сьогодні вранці на військовій базі затримали групу диверсантів і зрадників, якими керували зі США... На якій саме базі — не поточнили... Про кількість затриманих теж мовчать... Ані слова про бій... Це все. Кінець заяви.
— Дивно якось, — мовив Кай. — Зазвичай на всі події вони відповідають через кілька годин або й днів.
Чін сказав:
— Ця дуже зачепила пхеньянський уряд.
— Зачепила? — перепитав Кай.—Думаю, не просто зачепила, а перелякала до смерті. І знаєте що? Мене також.
DEFCON 4
Рівень загрози вищий за середній.
Посилене ведення розвідки та суворі заходи безпеки
Розділ двадцятий
Президентка Ґрін ненавиділа холод. Зростаючи в Чикаґо, могла б і звикнути, але ні. У дитинстві дуже любила школу, але ненавиділа ходити туди взимку. Тож якось заприсягнулася, що житиме в Маямі, де, як вона чула, ночувати можна просто на пляжі.
Одначе пожити в Маямі їй так і не довелося.
Накинувши довгий пуховик, вона перебігла від Резиденції до Західного крила о сьомій ранку в неділю. Минаючи колонаду, замислилася про секс. Цієї ночі Джеррі був у грайливому настрої. Полін секс подобався, проте вона перестала вважати його головним аспектом стосунків, ще відколи їй виповнилося двадцять. Джеррі — так само, тому їхнє статеве життя було хоч і приємне, але позбавлене драматичності — як і все решта у взаєминах.
«Тепер уже ні», — сумно подумала вона.
У її почуттях до Джеррі щось зіпсувалося, і Полін здавалося, що вона зрозуміла причину. Раніше завжди була впевнена, що він прикриває їй спину. Звичайно, інколи вони сперечалися, але в жодному разі не шкодили одне одному. Та й ніколи не сварилися серйозно — усі конфлікти були дріб’язковими.
Дотепер.
В основі цього конфлікту була Піппа. Їхнє втішне малятко виросло в бунтівну підлітку, і вони ніяк не могли дійти згоди, що робити. Насправді нічого екстраординарного, про таке, певно, пишуть у жіночих журналах, яких Полін, однак, ніколи не читала. Проте й не чула, щоб сварки між подружжям через те, як виховувати дитину, були найбільшою проблемою в шлюбі.
Проте Джеррі не просто не погоджувався з Полін, а стверджував, ніби в негараздах винна вона. «Піппі треба частіше бачити матір», — повторював він, хоч і чудово розумів, що це неможливо. Зрештою Полін було шкода їх обох.
Донедавна всі проблеми вони розв’язували разом, а відповідальність ділили навпіл. Вона була на боці Джеррі, він — на її. Але тепер чоловік зробився супротивником. Про це вона й думала вчора вночі, поки Джеррі лежав на ній у ліжку з балдахіном у Спальні королеви, де якось зупинялася її величність Єлизавета II. Полін не відчула ніякої приязні, близькості чи хоча б збудження. Джеррі знадобилося більше часу ніж зазвичай, тож вона зрозуміла, що й він теж почувається відчужено.
Полін знала, що Піппа колись вийде із цієї фази турбулентності, та чи втримається доти їхній шлюб? Коли поставила собі це запитання, впала у розпач.
В Овальний кабінет прийшла тремтячи. Голова адміністрації Жак-лін Броді вже чекала на неї з таким виглядом, ніби провела там кілька годин.
— Радник з питань безпеки, держсекретар і директорка національної розвідки хочуть негайно поговорити з вами, — сказала Жаклін. — З ними заступник директора аналітичного відділу ЦРУ.
— Ще сонце не зійшло, а на мене вже чекають Ґас, Чесс, директорка розвідки й аналітик ЦРУ? Це вочевидь щось серйозне. — Полін зняла пуховик. — Викликайте.