— Амелія Джудд не стара і не трясеться. Їй сорок років, і вона надзвичайно компетентна й енергійна.
Полін кинула на нього здивований погляд. Він рідко сварив Піппу, та й підстава цього разу була дуже дивна. Раптом здогадалася, що, можливо, Джеррі симпатизує «Амелії». Утім, нема чому дивуватися. Вона була владна жінка, що обіймала керівну посаду — як Полін, тільки на десять років молодша. «Свіжіше перевидання старої книжки», — подумала саркастично.
Піппа відповіла батькові:
— Ти б її так не захищав, якби вона діймала тебе, як мене.
У двері постукали, і в їдальню зайшов Сандіп. Працівники зазвичай не порушували родинної трапези в резиденції — насправді це було заборонено. Хіба трапилося щось надзвичайне. Полін запитала:
— Що таке?
— Мені дуже шкода переривати вас, пані президентко, але за останні кілька хвилин сталися дві події. CBS анонсувала велике інтерв’ю з Джеймсом Муром, сьогодні о пів на восьму в прямому ефірі.
Полін глянула на годинник. Було лише кілька хвилин по сьомій.
Сандіп сказав:
— Він ніколи не давав інтерв’ю національним каналам.
— Про що я сказала сьогодні зранку, — мовила Полін.
— Це непересічна подія, тому в CBS не бажають втрачати такої нагоди. Звідси й поспіх.
— Думаєте, його зачепили мої слова про боягуза?
— Я в цьому переконаний. У сюжетах із пресконференції на багатьох каналах навели цю цитату. То був дуже розумний хід. Тепер Мур спробує довести, що ви помиляєтеся, а для цього доведеться показати носа з буди.
— Чудово.
— Найпевніше, він виставить себе посміховиськом. Головне, щоб інтерв’ю проводив розумний журналіст.
Полін не була аж так у цьому переконана.
— Він знайде, чим здивувати. Слизький тип. Упіймати його — ніби спробувати схопити живу рибину однією рукою.
Сандіп кивнув:
— Єдина річ, щодо якої можна бути впевненим у політиці — те, що тут немає нічого певного.
Це насмішило Піппу.
— Я подивлюся інтерв’ю тут, а тоді прийду в західне крило, — сказала Полін Сандіпові. — А друге що?
— Прокинулися східноазійські ЗМІ. На південнокорейському телебаченні кажуть, що заколотники в Північній Кореї захопили обидві ядерні бази, дві ракетні й декілька звичайних військових.
Полін збентежилася.
— Це вже не просто інцидент, а справжній переворот, — промовила вона.
— Бажаєте висловитися із цього приводу?
Вона обдумала пропозицію.
— Навряд, — сказала врешті. — Я вже й так підвищила рівень бойової готовності й сказала народові, що ми готові до всього. Наразі не бачу підстав додавати щось іще.
— Згоден, але припускаю, після інтерв’ю Мура доведеться виступити ще раз.
— Авжеж.
— Дякую, пані президентко.
Сандіп вийшов. Джеррі та Піппа притихли. Вони часто чули гарячі політичні новини, але ця звістка була драматичнішою, ніж зазвичай. Вечерю закінчували в тиші.
Перед сьомою тридцять Полін зайшла у колишній салон краси й увімкнула телевізор. Піппа приєдналась до неї. Джеррі ж, заявивши, що не витримає цілих пів години слухати того придурка Мура, пішов кудись.
Сівши з Піппою на диван, перед самим інтерв’ю Полін спитала в доньки:
— А яка вона, та міз Джуд?
— Мала білявка з величезними цицьками.
«Ось тобі й сучасні тенденції до тендерно нейтральних визначень», — подумала Полін.
Інтерв’ю проводили в студії, стилізованій під кімнату для анонімних зізнань, із лампами, шафками біля крісел і квітами у вазі. Мур мав такий вигляд, наче йому дуже незручно.
Представила його досвідчена журналістка Аманда Ґослінґ. Мала неперевершений вигляд, як і всі вони: акуратно підстрижене біляве волосся, сіро-блакитна сукня відкривала ідеальні щиколотки. Окрім того, була дуже розумна й різка. Простої прогулянки для Мура не вийде.
Мур видавався скромнішим, ніж зазвичай. І хоч піджак однаково був ковбойського крою, вдягнув білу сорочку й звичайну краватку.
Ґослінґ розпочала делікатно. Розпитала в нього про кар’єру бейсболіста, коментатора і, нарешті, радіоведучого.
Піппі урвався терпець:
— Кому цікава ця дурня?
— Вона його підігріває, — мовила Полін. — Чекай.
Відтак журналістка швидко перейшла до питання абортів.
— Критики стверджують, що через вашу політику стосовно абортів жінки будуть змушені народжувати небажаних дітей. По-вашому, це справедливо?
— Ніхто не змушує жінку вагітніти, — відповів він.
Піппа кинула:
— Що-що?
Це була очевидна неправда, але Ґослінґ ніяк не прокоментувала.