Полін чітко уявила собі ті місця, які він називав: міст «Золота брама» в Сан-Франциско, стадіон «Астродом» у Г’юстоні, П’ята авеню на Мангеттені, Родео-драйв у Лос-Анджелесі, батьківський дім у Чикаґо і пам’ятник Вашингтону за вікном.
— Найімовірніше, цілями стануть від десяти до двадцяти найбільших міст, — мовив Ґас.
— Нагадайте, яким буде вибух.
— У першу одну мільйонну частку секунди утворюється вогненна куля, діаметром двісті метрів. Усі, хто перебуватиме в цьому радіусі, загинуть миттєво.
— Щасливці.
— Вибухом зруйнує всі будівлі в радіусі півтора кілометра. Майже всі в цій зоні загинуть від ударної хвилі або уламків. У радіусі від чотирьох до восьми кілометрів через високу температуру займеться все, що може горіти, разом із людьми. Машини розбиватимуться, потяги зійдуть із рейок. Вибухова хвиля і жар підіймуться і вгору, тому літаки теж падатимуть.
— Які будуть жертви?
— У Нью-Йорку майже в одну мить загине близько чверті мільйона людей. Ще пів мільйона травмуються. Та більшість помре від опромінення в наступні години та дні.
— Господи...
— Але це лише від однієї бомби, тоді як на кожне місто запустять по кілька. У Китаю є багатозарядні боєголовки, тож ракета здатна нести до п’яти бомб, кожна з яких матиме власну ціль. Нікому невідомо, які наслідки матимуть десять, двадцять, п’ятдесят ядерних вибухів в одному місті, бо такого ще ніколи не бувало.
— Страшно навіть уявити.
— І це лише короткострокові наслідки. А тепер уявіть, скільки кіптяви потягнеться в небо з охоплених пожежами американських і китайських міст. Учені вважають, що цього вистачить, аби знизити температуру земної поверхні, адже сонячне проміння не досягатиме землі, як раніше. Це призведе до падіння врожайності, дефіциту харчів і голоду в багатьох країнах. Це називається ядерна зима.
Полін почувалася так, ніби проковтнула щось холодне й важке.
— Мені прикро вас засмучувати, — сказав Ґас.
— Я сама попросила. — Нахилилась до нього й простягнула руки. Ґас узяв їх. Перегодом сказала: — Це не повинно ніколи статися.
Він ніжно стиснув її руки.
— Не доведи Господи.
— Ви знаєте, на кому лежить ця відповідальність: на нас із вами.
— Так, — погодився Ґас, — особливо на вас.
Розділ двадцять перший
Тамара думала, вони втратили Абдула.
Минуло вже вісім днів, відколи він дзвонив востаннє і сказав, що автобус коло Лівії. Можливо, його заарештували лівійські прикордонники, хоча в тій частині світу панувало таке беззаконня, що це здавалося малоймовірним. Його радше викрали або вбили племена, не пов’язані з жодним урядом. А що, як незабаром надійде вимога викупу?
А може, Абдул зник безслідно й назавжди.
Таб скликав нараду, щоб обговорити подальші дії. Такі збори американці й французи проводили по черзі, тому цього разу зібралися у французькому посольстві. Оскільки розмовляли французькою, Декстер не прийшов.
Засідання вів Марсель Лавеню, Табів керівник — кремезний чолов’яга з лисою головою, що примостилася на плечах, мов баня на церкві.
— Учора я бачився з китайським послом, — почав він, поки всі присутні розсідалися. — Він не тямиться з люті через переворот у Північній Кореї. Водночас китайці й далі озброюють повстанців у Північній Африці. Уявіть собі їхню реакцію, якби ядерну базу Саннамні захопили солдати із сурмами.
Останнього Тамара не зрозуміла, але Таб пояснив:
— Сурмами називають автомати виробництва французької фірми FAMAS.
Він розгорнув на столі велику карту. Одягнений був у білу сорочку, засукані рукави відкривали волосся на його смаглявій шкірі. Вигляд мав неймовірно привабливий, ще й зігнувся з олівцем над малою так, що на очі спадав чуб. Тамарі захотілося негайно затягнути його в ліжко.
Утім, сам Таб не усвідомлював, яке враження справляє. Вона навіть дорікнула була Табові, що він навмисне вдягається так, аби в жінок калатало серце, але він тільки непевно всміхнувся, мовляв, не розуміє, про що вона говорить. Це лише посилювало його звабливість.
— Ось Фая, — мовив він, показуючи олівцем точку на карті. — Тисяча кілометрів звідси дорогою. Звідтіля Абдул востаннє виходив на зв’язок вісім днів тому, коли надав нам безцінні розвіддані. Відтоді, ми припускаємо, він перебуває поза межами стільникового покриття.
Мсьє Лавеню був людиною розумною, навіть трішки пихатою. Він сказав: