— А як щодо радіомаячка в партії кокаїну? Ми можемо запеленгувати його?
— Звідси — ні, — відповів Таб. — Його радіус дії не перевищує ста п’ятдесяти кілометрів.
— Зрозуміло. Розповідайте далі.
— Військові застерігають від будь-яких дій проти терористів, котрих вдалося ідентифікувати Абдулові, щоб не сполохати інших, імовірно, важливіших, персон. Одначе ми не плануємо тягнути занадто довго.
Лавеню знову озвався:
— І що розповідав вам мсьє Абдул вісім днів тому?
— Він спілкувався з нашою американською колегою, — вказав Таб на Тамару.
Лавеню перевів на неї вичікувальний погляд.
— Він був у гарному настрої, — повела вона. — Авжеж, страшенно засмучували несправності й затримки в дорозі, але разом з тим йому вдалося роздобути безцінну інформацію про ІДВС. Абдул усвідомлює небезпеку, яка йому загрожує, але сміливості йому не позичати.
— У цьому я не маю ані найменших сумнівів.
Таб вів далі:
— Ми вважаємо, що з Фаї автобус вирушив на північний захід, у Зуар, далі — на північ, між горами й Ніґером. Доріг там немає. За нашими підрахунками, кордон могли перетнути на північ від містечка Вур. Нині Абдул, імовірно, в Лівії, але ми не впевнені.
Лавеню сказав:
— Так не годиться. Авжеж, буває, що зв’язок з агентом уривається, та чи все ми робимо, аби його відновити?
Таб ввічливо відповів:
— Я навіть не знаю, що ще допоможе, мсьє.
— Чи можливо запеленгувати сигнал маячка з гелікоптера, що летітиме за гіпотетичним маршрутом автобуса?
— Загалом так, — мовив Таб. — Територія там величезна, але спробувати варто. Уявімо, автобус обрав найкоротший маршрут до шосе, яке пролягає на північ. Однак проблема в тому, що гелікоптер буде чутно й видно з автобуса, тож контрабандисти зрозуміють: за ними стежать. І поховаються.
— А дрон?
Таб кивнув:
— Дрон тихіший і літає значно вище за гелікоптер. Кращий варіант.
— У такому разі попрошу французькі ВПС надати нам один зі своїх дронів для відстеження автобуса.
Тамара не стрималася:
— Це було б чудово!
Їй стало б набагато легше, якби вдалося знайти автобус із Абдулом.
Невдовзі нарада скінчилася, і Таб провів Тамару до її машини. Французьке посольство містилося в довгій і низькій сучасній будівлі, що під палючим сонцем виблискувала білими стінами. Таб спитав:
— Ти ж не забула, що сьогодні приїздить мій батько?
Попри усмішку, він помітно нервувався, що траплялося з ним украй рідко.
— Звісно, ні, — мовила Тамара. — Не можу дочекатися знайомства з ним.
— Плани дещо змінилися. — Вона зрозуміла, що саме це й хвилює Таба. Він пояснив: — 3 батьком буде мати.
— О боже, вона їде подивитися, яка я?
— Ні, авжеж ні. — У відповідь на скептичний вираз Тамари Таб додав: — Ну гаразд, так.
— Я так і знала.
— Хіба це погано? Я розказав їм про тебе, і природно, що мамі стало цікаво.
— А раніше вона приїжджала до тебе?
— Ні.
Що ж такого розповів Таб, щоб уперше в житті його мати захотіла в Чад? Напевно, повідомив батькам, що планує зробити Тамару частиною свого — і їхнього — життя. Але вона мала б радіти, а не хвилюватися.
Таб сказав:
— Як кумедно. Тут, у країні, де панує беззаконня, ти щодня, навіть не змигнувши, ризикуєш життям, але злякалася моєї матері.
— А й справді.
Тамарі стало смішно із самої себе. Та все одно вона переживала. Спробувала пригадати знімок із Табової квартири. Його мати була білява, добре вдягнена, але більше вона нічого не запам’ятала. Мовила:
— Ти не казав, як їх звуть, а звертатися «папа» й «маман» я не можу.
— Це поки що. Батько — Малік, матір — Марі-Анатоль, але її називають просто Анн, що зручно для різних мов.
Тамара подумки відзначила фразу «це поки що», але нічого не сказала. Спитала натомість:
— Коли вони будуть тут?
— Їхній рейс прибуває ополудні. Можемо повечеряти всі разом.
Тамара похитала головою. З дороги люди часто бувають не в гуморі. Хай ліпше виспляться, відпочинуть, а тоді вже можна й знайомитися.
— Краще, щоби перший вечір ти провів з ними сам, — мовила. Не бажаючи говорити, що вони можуть бути знервовані з дороги, додала: — Треба ж вислухати всі останні новини.
— Можливо...
— Тоді зустрінемося всі разом завтра за обідом?
— Твоя правда, так буде ліпше. Але не можна, щоб нас чотирьох бачили на людях. Я поки що не готовий пояснювати босам, що закохався в шпигунку янкі.
— Я про це й не подумала. Але у свою крихітну квартирку запросити не можу. Що робити?