На телефон надійшло повідомлення з потрібним номером. Щойно ступила в ліфт, за нею увійшов Таб. Вона розцілувала його в обидві щоки й витерла помаду. Одягнений він був по-діловому: костюм і краватка в горошок, з нагрудної кишені визирала біла хустинка.
— Дай-но вгадаю, — промовила вона французькою, — твоїй матері подобається, коли всі її чоловіки охайні.
Він усміхнувся.
— Чоловікам це теж подобається. А ти взагалі розкішна.
Дійшли до дверей номера, які виявилися відчинені, й переступили поріг.
Тамара ще ніколи не бувала в президентському люксі. Проминувши невеликий передпокій, увійшли в простору кімнату. Двері з одного боку виходили в їдальню, де розкладав на стіл серветки офіціант. З протилежного — вже подвійні, певно, вели в спальню.
Табові батьки сиділи на рожевому дивані. Тато підвівся, мати ж не встала. Обоє — в окулярах, яких Тамара не бачила на фото. Смаглявий, з виразними рисами Малік був у темно-синьому блейзері, білосніжних штанях і смугастій краватці — француз, вбраний по-англійському, але з більшим лоском. Бліда й струнка Анн — вродлива старша жінка в лляній сукні кремового кольору із цупким коміром і пишними рукавами. Саме так Тамара їх і уявляла: заможна родина з гарним смаком.
Французькою Таб представив усіх одне одному. Тамара промовила заздалегідь приготовлену фразу:
— Рада нарешті познайомитися з батьками цього прекрасного чоловіка.
Анн усміхнулася у відповідь, хоч і прохолодно. Кожна мати пораділа б таким словам про свого сина, але її вони не вразили.
Усі сіли. На кавовому столику стояли чотири келихи й відерце з льодом, у якому охолоджувалося шампанське. Налити його увійшов офіціант, і Тамара помітила, що напій — вінтажний «Траверс». Звернулась до Анн:
— Ви завжди п’єте шампанське власного виробництва?
— Досить часто, щоб перевірити витримку, — відказала Анн. — Зазвичай ми дегустуємо напої в погребах і даємо таку змогу закупникам та винним оглядачам, що приїжджають у нашу реймську винокурню з усього світу. А ось досвід наших споживачів зовсім інший. До того як вони скуштують напій, він подолає тисячі кілометрів, та й зберігати його можуть у невідповідних умовах.
Таб перебив її:
— Коли я навчався в Каліфорнії, то працював у ресторані, де вино тримали в шафці біля плити. Як замовляли шампанське, пляшку спочатку клали на п’ятнадцять хвилин у морозильник.
Він весело засміявся, проте мати не поділяла його настрою.
— Як бачите, шампанському потрібна й та якість, котрої дегустації в погребі не покажуть: витривалість. Ми виготовляємо вино, що не втрачатиме смаку навіть у далеко не ідеальних умовах.
Лекції Тамара не очікувала. З іншого боку, це було цікаво. А ще вона зауважила, що Табова мати аж надто серйозна.
Відпивши шампанського, Анн промовила:
— Не зле.
Тамарі ж воно здалося пречудовим.
Розмовляючи, Тамара нишком оцінювала аксесуари Анн. Під пишними рукавами сукні, на її лівиці виглядав гарненький годинник фірми «Траверс», а на правиці — три золоті браслети.
Тамара не планувала говорити про прикраси, але Анн, помітивши її кулон, прокоментувала:
— Такого я ще не бачила.
— Сама зробила, — відповіла Тамара й пояснила, що це вістря туа-резької стріли.
— Як оригінально, — зауважила Анн.
З досвіду спілкування з американськими поважними жінками Тамара знала, що «як оригінально» означає «який жах».
Таб поцікавився в батька про діловий бік поїздки.
— Усі головні зустрічі заплановані тут, у столиці, — відповів Ма-лік. — Думаю, зайве нагадувати, що все керівництво країни перебуває в цьому місті. Але доведеться ще злітати в Добу — подивитися на свердловини. — Повернувшись до дружини, пояснив: — Усі тутешні нафтові родовища розташовані на південному заході країни.
Таб спитав:
— Але що саме ти робитимеш у Добі та Нджамені?
— В Африці бізнес—дуже особиста річ, — мовив Малік. — Дружити з людьми часом навіть важливіше, ніж пропонувати їм вигідні договори. Найефективніша стратегія тут — дізнаватися, що не вдовольняє потенційних партнерів і намагатися перетягнути їх на свій бік.
Наприкінці обіду Тамара склала собі чітке уявлення про пару.
Обоє були тямущі ділові люди — розумні й рішучі.
Малік — товариський і неквапливий, Анн — приємна, але холодна, як її шампанське.
Завдяки щасливому збігу обставин та генів Таб успадкував батькову добру натуру й материну вроду.