Тамара з Табом пішли з обіду разом.
— Вони чудова пара, — сказала вона йому у вестибюлі.
— А мені здалося, що атмосфера була напружена.
Вона поділяла його думку, але тактовно промовчала. Натомість запропонувала дещо:
— Поведімо їх завтра на вечерю в «Аль Кудс». — Це був їхній з Табом улюблений ресторан, тихий арабський заклад, куди не ходили європейці й американці. — Там нам усім буде затишніше.
— Чудова думка, — мовив Таб, а тоді опам’ятався: — Але там не подають вина.
— А батькам це важливо?
— Матері ні, а ось тато, певно, захоче випити. Перед тим, як іти туди, пригостімо їх шампанським у мене.
— І скажи, що можна вдягатися неформально.
— Спробую їх переконати!
— Ти справді працював на кухні ресторану в Каліфорнії? — усміхнулася вона.
— Так.
— Я чомусь вважала, що тебе утримували батьки.
— Вони справді давали мені немалі гроші, але я був молодим, дурним — і в один семестр витратив усе. Просити їх соромився, тому влаштувався в ресторан. Мене цікавив новий досвід, тим паче це була моя перша робота.
«Молодим, але не таким уже й дурним», — подумала Тамара. Йому стало характеру розв’язати власні проблеми самотужки, а не благати в мами з татом про допомогу. Їй це сподобалося.
— Бувай, — попрощалась вона, — поручкаймося. Якщо за нами стежать, ми справлятимемо враження колег, а не коханців.
На тому й розбіглися. У машині Тамара не мала нічого вдавати. Обід минув жахливо. Незручно почувалися всі. Якби був тільки Малік, усе пройшло б веселіше — можливо, він і пофліртував би трохи з Тамарою. Але Анн така правильна, що в її товаристві всі мусили поводитися стримано.
Тамара розуміла, що їхні з Табом стосунки не залежать від волі його матері. Анн, безперечно, сильна особистість, але не настільки. Утім, якщо Тамара їй не сподобається, вона може стати подразником, який роками отруюватиме стосунки пари. Тамара поклала собі за мету не дозволити цьому статися.
Та й в самій Анн має прокинутися справжня жінка. Вона ж аристократка, яка вирвалася зі свого соціального оточення, вийшовши за сина арабського крамаря, а отже, керувалася серцем, а не розрахунком. Тамара знала, що зможе знайти спільну мову з тією, що колись безтямно закохалася в Маліка.
Повернувшись в американське посольство, пішла одразу до Декс-тера, котрий сидів за столом з великим синцем на лобі й рукою в гіпсі. За порятунок у таборі він так їй і не подякував.
— Я розмовляла з Карімом про зниклий дрон, — заявила вона.
— Зниклий дрон? — пробурчав Декстер. — Хто це тобі вже розпатякав про нього?
Це її спантеличило.
— Я не повинна була знати?
— Хто тобі розповів? — повторив він.
Вона завагалася. Врешті подумала, що Сюзан байдуже, що подумає Декстер.
— Полковниця Маркус.
— Бабське радіо, — пирхнув він.
— Ми всі на одному боці, — промовила Тамара, не стримуючи обурення.
Історія з дроном не була великою таємницею. Просто Декстер любив контролювати потоки інформації. Усі відомості — вхідні та вихідні — мали проходити через нього, хоч як це марудно.
— Якщо не хочете почути, що сказав Карім...
— Добре-добре, розповідай.
— Він каже, що дрон не в Генерала, але я думаю, це неправда.
— Чому?
— Так я відчуваю.
— Жіноча інтуїція?
— Можна сказати й так.
— Ти ж в армії не служила?
— Ні.
Сам Декстер служив на флоті.
— Тоді ти нічого не тямиш. — Тамара промовчала. — Зброя губиться весь час, — вів далі Декстер. — Відстежити її переміщення неможливо, бо її постійно возять туди-сюди. — Тамарі закортіло спитати, як тоді міжнародні авіалінії дають раду своєму флоту, але вона прикусила язика. — Було й загуло, не треба шукати тут якоїсь змови, — підсумував він.
— Як скажете.
— Оце ж і кажу.
* * *
Увечері наступного дня Малік та Анн сиділи на табуретках у Табовій кухоньці. Таб мастив хумусом тоненько нарізані огірки, Тамара поставила в духовку шматочки тортильї, приправлені оливковою олією, сіллю та розмарином. Рухаючись у тісному приміщенні, вони, як завше, раз по раз торкалися одне одного. Усі невимушено теревенили, але Тамара знала, що за нею пильно спостерігають, особливо Анн. Одначе, тихцем зиркнувши на жінку, Тамара перехопила її задоволений погляд. Зрештою Анн промовила:
— Ви щасливі разом.
Це вперше вона видала коментар про стосунки між її сином і Тамарою, ще й позитивний, що не могло не тішити. До того ж Анн залюбки їла її тортилью.
Можливо, колись вони навіть подружаться.
Тамару трохи лякав похід в «Аль Кудс» із Анн. Сама вона, чорнокоса й кароока, легко зійшла б за арабку, тоді як Анн — висока білявка. Проте Табова мати подбала про те, щоб не надто виділятися, вдягнувши хустку й широкі полотняні штани.