— А золото де? — спитала Кія.
— У породі. Інколи воно лежить там самородками, розміром із палець, тоді його вибирають самими руками, після того як подрібнять каміння. Але найчастіше це пластівці, які відділити непросто. Так зване розсипне золото.
Позад них пролунав голос:
— Ви що собі надумали?
Вони обернулися. То був Мохаммед. Кії цей нечема відразу не сподобався.
Абдул відповів:
— Просто гуляємо. Невже це заборонено, брате?
— Ідіть собі, куди йшли.
Кія побачила, що Мохаммеду бракує передніх зубів. Абдул відповів: — Як скажеш.
Рушили далі, тримаючись праворуч від огорожі. Перегодом озирнувшись, Кія побачила, що Мохаммед забрався геть.
Третій майданчик теж був інакший. За парканом рівненькими рядами стояло декілька споруд зі шлакоблока з пласким дахом — імовірно, бараки для охорони. З дальнього краю — накриті камуфляжною сіткою чотири об’єкти, кожен завбільшки з вантажівку. На території сиділи чоловіки: відпочивали, попиваючи каву й граючи в нарди. На подив Кії, їхній автобус теж стояв там.
Залишилася лише одна загадка: будівля без вікон, єдині двері якої зачинені на засув ззовні. Споруда нагадувала тюрму, ще й пофарбована була в блакитний колір, що відбивав спеку. Це необхідно, якщо цілими днями всередині перебувають люди.
Абдул і Кія повернулися до своєї халабуди. Решта пасажирів, так само як Кія, розчистили собі місця для ночівлі. Есма з матір’ю роздобули десь балію та прали одяг. Інші знічев’я теревенили.
Троє жінок принесли казани й стос пластикового посуду. На вечерю була пшоняна каша. Кія бачила, як її готували, змішавши із солоною рибою та цибулею.
Поки вечеряли, сонце закотилося за обрій, і доїдали вже поночі. Кія з Наджі лягли на землю, накрившись ковдрами.
Абдул умостився неподалік.
* * *
Абдула мучили роздуми. Хакім не просто так зробив великий гак, але нащо? Присутність тут бойовиків ІДВС робила це місце логічним вибором для зупинки на ніч — якби ж воно було частиною маршруту. Але це не так.
На відміну від решти пасажирів, Абдул до Триполі не поспішав. Він мав збирати інформацію, а цей табір вельми його зацікавив, особливо вантажівки на майданчику для охорони. На останній базі ІДВС, яку Абдул виявив, — в Аль-Бустані — знайшли китайські гаубиці. Одначе ці штуки видавалися більшими.
Засинаючи, він мимоволі прокручував у голові слово «яма». Золотовмісну породу добували з ями. У чому ж може бути зв’язок?
Прокинувся на світанку, стрепенувшись. Слово «яма» так само бриніло в голові.
Арабською «яма» буде «гуфра», але частіше це слово перекладають як «діра». До чого ж тут діра?
Коли йому нарешті сяйнула відповідь, він так здивувався, що аж сів і глянув перед собою.
Сховок аль Фарабі, Афганця, ватажка ІДВС, був у місці, яке називалося Гуфра. Діра. Яма. Копальня.
Ось воно.
Він знайшов, що шукав. Тепер треба якомога швидше передати інформацію Тамарі та ЦРУ. Проблема в тому, що мобільний тут не ловив сигналу.
Як скоро автобус добудеться цивілізації?
Місце для бази ІДВС обрали якнайкраще: посеред неозорої пустелі, де золото лежить просто під ногами, чекаючи, коли його дістануть.
Не дивно, що аль Фарабі засів саме тут. Це надзвичайне відкриття для антитерористичних сил — чи то пак, буде таким, щойно Абдул зможе передати інформацію.
Подумав, чи не перебуває десь тут і сам аль Фарабі.
Мігранти потроху прокидалися, вставали, згортали ковдри й умивалися. Наджі просив лебену, але мусив удовольнитися грудним молоком. Жінки, що вчора приносили вечерю, повернулися зі сніданком: лавашами та розсільним сиром доміяті. Поївши, мандрівники стали чекати на автобус із Хакімом.
Але він не приїхав.
Абдулові закралося погане передчуття.
Після години очікування вирішили знайти Хакіма. Поділилися на групи. Абдул сказав, що перевірить найдальший майданчик, охоронний. Кія з Наджі на руках пішла з ним. Сонце ще тільки вставало, але більшість робітників уже були в ямі. У таборі лишилося хіба кілька жінок і діти, тому Хакіма мали б легко знайти, а Гамза й Тарек іще більше вирізнялися. Щоправда, жодного з трійці ніхто не бачив.
Абдул та Кія підійшли до майданчика охорони й подивилися за огорожу.
— Учора автобус стояв там, — показав рукою Абдул.
Тепер місце порожніло. На території снувало кілька чоловіків, хоча Хакіма, Тарека та Гамзи серед них не було.