— Підійміть його, винесіть за територію та закопайте.
Розділ двадцять третій
Рано-вранці Тамара отримала есемес: «Джинси коштують п’ятнадцять доларів».
Це означало, що розчарований джихадист Харун призначив їй зустріч сьогодні о п’ятнадцятій. Місце обрали ще минулого разу: Національний музей, біля славнозвісного черепа, якому було щонайменше сім мільйонів років.
Вона напружилася. Певно, це щось важливе. Адже зустрічалася з ним лише раз, і тоді він дав їй цінну інформацію про невловного аль Фарабі. Цікаво, які новини принесе сьогодні?
Можливо, йому відомо щось про Абдула? Коли так, найімовірніше, це будуть погані новини: агента могли викрити, полонити або й убити.
Того дня у нджаменській резидентурі ЦРУ проводили навчання на тему кібербезпеки. Утім, Тамара подумала, що їй вдасться піти трохи раніше.
Снідаючи йогуртом із динею, ввімкнула CNN. Було приємно почути, що президентка Ґрін не облишила питання китайської зброї в руках терористів. Один із них на мосту Нґуелі цілився в Тамару з автомата виробництва «Норінко», тож її не хвилювало, що скаже на своє виправдання уряд у Пекіні. До того ж китайці ніколи не роблять нічого просто так. Вони мали плани на Північну Африку, і хай якими ті були, це точно недобре для Америки.
Головною новиною того дня стала вимога японських радикальних націоналістів завдати удару аерокосмічними силами, озброєними понад трьома сотнями винищувачів, по північнокорейських військових базах. Тамара не думала, що японці ризикнуть воювати з Китаєм, але все було можливо — особливо зараз, коли баланс порушився.
Табові батьки полетіли додому — хоч якийсь позитив. Тамара відчувала, що змогла пробитися крізь захисну шкаралупу Анн, але довелося докласти чималих зусиль. Якщо колись таки вдасться переїхати в Париж і жити там із Табом, доведеться постаратися, щоб здобути прихильність його матері. Але Тамарі це до снаги.
Йдучи територією посольства крізь ранкову прохолоду, вона зустріла Сюзан Маркус. Замість службової форми, яку традиційно носять у штабі, Сюзан була одягнена в бойовий однострій і берці. Либонь, не дарма або ж просто Сюзан так більше подобається. Тамара запитала:
— Дрон знайшовся?
— Ні. Ви щось чули?
— Як і раніше, я підозрюю Генерала, але не маю доказів.
— Я теж.
Тамара зітхнула.
— Боюся, Декстер не сприймає проблеми серйозно. Каже, в армії зброя постійно губиться.
— Частково він має рацію, проте це зовсім не має бути нормальним явищем.
— Але він мій бос.
— У будь-якому разі, дякую.
Відтак розійшлися в різні боки.
Для навчань ЦРУ забронювали конференц-залу. Офіцери розвідки вважалися — або ж думали, що вважаються, — просунутішими від звичайних працівників посольства, тому дехто з молодих сьогодні вирядився у футболки з рок-гуртами й старі джинси замість звичніших у спеку полотняних штанів і сорочок з коротким рукавом. Лейла Моркос прийшла у футболці з написом: «Нічого особистого. Я сучка з усіма».
У коридорі Тамара зустріла Декстера та його керівника, Філа Дойла, який, хоч і базувався в Каїрі, мав обов’язок наглядати за всією Північною Африкою. Обидва були в костюмах. Дойл звернувся до Тамари:
— Щось чути від Абдула?
— Нічогісінько, — відповіла. — Він або застряг у якійсь оазі в зламаному автобусі, або ж об’їздить околиці Триполі в пошуках мобільного сигналу.
— Сподіваймося на те.
— Я давно чекала цього курсу, — збрехала Тамара й, повернувшись до Декстера, додала: — Але мушу піти раніше.
— Нікуди ти не підеш, — відказав Декстер. — Навчання обов’язкове для всіх.
— О третій мені призначено зустріч з інформатором. Більшу частину дня я проведу тут.
— Перенеси зустріч.
Тамара потамувала роздратування.
— Це може бути важливо, — вичавила вона із себе, силуючись не видавати гніву.
— Хто інформатор?
Тамара стишила голос:
— Харун.
Розсміявшись, Декстер кинув Дойлу:
— Він не такий важливий для операції. — Обернувся до Тамари й сказав: — 3 ним у тебе була лише одна зустріч.
— На якій він дав мені цінні відомості.
— Яких не вдалося підтвердити.
— Відчуваю, це правда.
— Знову жіноча інтуїція. Вибач, але цього замало. Перенеси зустріч. Декстер потягнув Дойла в конференц-залу.
Діставши телефон, Тамара відповіла Харунові одним-єдиним словом: «Завтра».
Увійшла в залу й зайняла місце, чекаючи початку тренінгу. За хвилину завібрував телефон, і вона прочитала повідомлення: «Віддам за одинадцять доларів».