Президент Чень сказав:
— Накажіть «Дзяннаню» починати порятунок уцілілих.
Льов віддав наказ:
— Підготувати рятувальні шлюпки.
За кілька секунд китайський корабель розігнався й помчав крізь хвилі. Льов промовив:
— Його максимальна швидкість — двадцять сім вузлів. На місці він буде приблизно за п’ять хвилин.
Якимось дивом «Ву Чонґ Фунґ» все ще тримався на плаву. Він тонув, але дуже повільно. Кай замислився, як він сам діяв би на облавку після такого удару. Подумав, що найрозумніше — надіти жилет і покинути корабель: у шлюпці чи й просто так стрибнути в море. Судно рано чи пізно затоне, а всі, хто лишиться на борту, підуть на дно разом із ним.
Зробивши гак, «Дзяннань» нарешті підійшов до «Ву Чонґ Фунґа» паралельним курсом, але тримаючись на безпечній відстані. Камера вихопила шлюпку з людьми, що гойдалася на хвилях. Більшість пасажирів була в жилетах, тому одразу не зрозуміти, живі вони чи мертві.
За хвилину з «Дзяннаня» спустили човен їм на порятунок.
Кай пильно придивився до людей на воді. Усі вони були темноволосі, крім однієї. Білявої.
Розділ двадцять п’ятий
Лютуючи, президентка Ґрін крокувала туди-сюди перед столом в Овальному кабінеті.
— Я їм цього не подарую, — сказала вона. — Полковник Акерман — це одне. То був акт тероризму, хай у нього й поцілили з китайського автомата. Але це? Ніщо інше, як убивство. Двоє американців загинуло і ще одна людина в лікарні через те, що китайці навмисно затопили корабель. Цього я так не залишу.
— Але, певно, доведеться, — мовив Честер Джексон, державний секретар.
— Я повинна захищати життя американців. Якщо не можу — ця посада не для мене.
— Жоден президент не здатний захистити геть усіх.
Новини про затоплення «Ву Чонґ Фунґа» надійшли щойно. Це була вже друга криза за день. Трохи раніше провели засідання оперативного штабу щодо удару дрона по Порт-Судану. Полін наказала Державному департаменту донести владі Судану та Китаю, що атаку провели не американці. Китайці не повірили. До них приєдналася й Росія, що торгувала із Суданом і продавала йому зброю. Кремль висловив гучний протест.
Полін повідомили, що дрон «зник» під час навчань у Судані, але визнавати таке публічно було соромно, тому її пресофіс заявив, що армія проводить розслідування.
А тепер оце. Полін зупинилася, присіла на край старовинного столу й сказала:
— Розкажіть, що нам відомо.
Чесс повів:
— Троє наших громадян на облавку «Ву Чонґ Фунґа» були працівниками американських корпорацій, відрядженими у «Петров’єтнам» — державну нафтогазову компанію, засновану в межах ініціативи Держ-депу з допомоги країнам Третього світу в розробці власних природних ресурсів.
— Американська щедрість, — сердито промовила Полін. — Подивіться тепер, яка нам за це дяка.
Чесс не поділяв її збудження.
— На добро відповідають злом, — зауважив він стримано й подивився на аркуш у руці: — Професор Фред Філліпс та доктор Гіран Шарма, імовірно, потонули: їхніх тіл не знайшли. Докторку Джоан Лафаєтт, третю із загону геологів, удалося врятувати. Як стверджують, вона в лікарні.
— На біса китайці взагалі це зробили? В’єтнамське судно навіть не було озброєне.
— Так. Наразі ми не можемо визначити причини. Авжеж, китайцям не подобалося, що в’єтнамці шукали нафту в Південнокитайському морі, й вони протестували через це не перший рік. Але хтозна, чому вони вирішили вдатися до такого радикального кроку тепер.
— Спитаю в президента Ченя напрямки. — Полін обернулася до голови адміністрації: — З’єднайте нас, будь ласка.
Жаклін підняла слухавку телефона на столі й сказала:
— Президентка хоче поговорити з президентом Китаю Ченем. Будь ласка, зарезервуйте дзвінок на найближчий час.
Ґас Блейк промовив:
— Я здогадуюся, чому вони так вчинили.
Полін відповіла:
— Скажіть, будь ласка.
— Це відплата.
— За що?
— За Порт-Судан.
— Дідько, я про це навіть не подумала.
Полін ляснула себе по лобі долонею у красномовному жесті: «Як можна бути такою дурепою?» Подивилася на Ґаса, міркуючи, скільки вже разів він виявлявся найкмітливішим з усіх тут присутніх.
— Може бути, — погодився Чесс. — Вони стверджуватимуть, буцімто не мали на меті вбивати американських геологів — так само як ми говоримо, що ніколи не планували нашим дроном знищувати китайських інженерів. Ми заявимо, мовляв, це не те саме, а вони, що, як не крути, на одне виходить. Нейтральні країни просто послухають і скажуть, що ці наддержави одним миром мазані.