— Більшість його прихильників гадки не має про те, що таке акції і як вони працюють. Тепер вони вважатимуть вас маріонеткою Ченя.
З-за дверей вигулькнула сива голова дворецького Сайруса:
— Пані президентко, вечеря готова.
— Дякую вам, Сайрусе. — Полін імпульсивно кинула Ґасу: — Можемо обговорити все це за вечерею.
— Я нічого не планував.
Повернулася до Сайруса:
— Там вистачить на двох?
— Гадаю, так, — відповів він. — Ви замовляли омлет і салат. Певен, у нас знайдеться ще трохи яєць і капусти.
— Прекрасно. І відкоркуйте пляшку білого вина для містера Блейка.
— Слухаюсь, пані президентко.
Перейшовши в їдальню, вони сіли за стіл навпроти одне одного. Полін сказала:
— Завтра вранці можемо випустити заяву стосовно частки «Шанхай дата груп».
— Я поговорю із Сандіпом.
— Але хоч що він казатиме, воно повинне бути узгоджене з Мак-брайдом.
— Добре.
— Новина розлетиться швидко.
— Це правда, але після того він вигадає щось нове. Нам необхідна стратегія, як показати вас розсудливою кризовою менеджеркою, яка розуміє, що робить, на відміну від галасливого хвалька, готового пащекувати на догоду виборцям.
— Гарний план.
Обговоривши подробиці за вечерею, вони перейшли в Східну залу для раутів. Сайрус приніс каву й сказав:
— Пані президентко, якщо ви не заперечуєте, обслуга вже йде додому.
— Звісно, Сайрусе. Дякую.
— Як вам щось знадобиться, викликайте мене.
— Я ціную вашу допомогу.
Сайрус пішов, і Ґас підсів до Полін на диван.
Вони залишилися самі. Обслуга повернеться, лише якщо викликати. Поверхом нижче були офіцери Секретної служби й капітан армії з ядерною валізкою. Ніхто з них не підійметься сюди без нагальної потреби.
Їй сяйнула божевільна думка, що просто зараз можна затягнути Ґаса в ліжко, і про те ніхто не довідається.
«Це класна річ, якої, однак, ніколи не станеться», — подумала вона.
Він заглянув їй в обличчя, наморщив чоло й спитав:
— Що?
Почала:
— Ґасе...
У неї задзвонив телефон.
Ґас промовив:
— Не беріть.
— Президент не може ігнорувати дзвінків.
— Аякже. Вибачте.
Вона відвернулася від нього й відповіла. Дзвонив Джеррі. Відігнавши зайві думки, сказала:
— Привіт! Як поїздка?
Встала, повернулася спиною до Ґаса і відійшла на кілька кроків.
Джеррі відповів:
— Непогано. Ніхто не потрапив у лікарню чи в’язницю, нікого не викрали — все йде за планом.
— Рада це чути. Піппі подобається?
— Їй тут дуже класно.
Джеррі говорив збуджено. Полін здогадалася, що і він задоволений.
— Що їй більше до душі: Гарвард чи МТІ?
— Скажу тільки, що вибір буде складний, бо вона в захваті від обох вишів.
— Отже, треба підтягнути оцінки. Як інші дорослі?
— Містер і місис Ньюбіґін невдоволені, бо все не так, як вони очікували. Амелія — молодець.
«Я й не сумнівалася», — подумала Полін.
Джеррі спитав:
— Як ти?
— Добре, а чому питаєш?
— Ну не знаю. У тебе просто голос якийсь... напружений. Але, думаю, так і має бути. Зрештою, криза в розпалі.
— Кризи стаються постійно. У мене напружена робота. Але сьогодні ляжу раніше.
— У такому разі, солодких снів.
— І тобі. Добраніч.
— На добраніч.
Скінчивши розмову, вона відчула, що зовсім заморилася.
— Ого, — промовила, розвертаючись. — Дивно це було.
Але Ґас уже пішов.
* * *
О шостій ранку Полін зателефонував Сандіп. Думала, він хоче поговорити про «Шанхай дата ґруп», але, як виявилось, ні.
— Докторка Лафаєтт дала інтерв’ю місцевій газеті в Нью-Джерсі, — сказав він. — Редактор — її родич.
— І що вона їм розповіла?
— Посилаючись на вас, сказали, що два американці в обмін на сто три китайці — вигідна угода.
— Але ж я сказала...
— Я знаю, що ви їй сказали: був там І все чув. Ви говорили про тс, як цю справу може розглядати комуністичний уряд Китаю.
— Саме так.
— Газета страшенно пишається ексклюзивом і рекламує новий номер у соцмережах. На жаль, люди Джеймса Мура вже отримали його.
— От же паскудство.
— Він написав у твіттері: «Полін вважає вбивство двох американців вигідною угодою. Я так не думаю».
— Ти бач який мудрий.
— Мій пресреліз починається зі слів: «Провінційні газети можуть помилятися, але кандидатові в президенти видніше».
— Гарний початок.
— Бажаєте почути решту?
— Нема часу тягнути. Розсилайте.
За першою чашкою кави Полін подивилася новини. Там усе ще показували повернення Джоан Лафаєтт в аеропорт імені Кеннеді, після чого починався репортаж про знахідку Джеймса Мура, що знімав усілякий лоск із тріумфу Полін.