Перед від’їздом переказав Чінові все, що почув від генерала Хама.
— Я мушу побалакати із Чан Дзяньдзюнем, — мовив він. — Дзвоніть, як щось станеться.
— Гаразд.
«Пікантні ласощі» — то був великий ресторан із кількома приватними кімнатами. В одній із них знайшов батька, що вечеряв у товаристві генерала Хван Ліна та Каєвого керівника, міністра державної безпеки Фу Чую. Усередині стояли гострі пахощі перцю, часнику й імбиру. Усі троє входили до Комісії з національної безпеки, в якій утворювали потужне консервативне крило. Були тверезі, страшенно серйозні й не дуже раді, що Кай їх потурбував. Вочевидь зібралися тут не просто, щоби повечеряти дружною компанією. Каєві хотілося б знати, яке таке питання вони обговорювали, що знадобилося відмежуватися від решти зали. Він сказав:
— У мене є термінові новини з Північної Кореї, які не можуть зачекати до ранку.
Кай очікував, що його запросять сісти, але вони, либонь, не вважали за потрібне виявляти таку поштивість до молодшого. Фу Чую, його начальник, промовив:
— Доповідайте.
— Є незаперечні докази того, що режим Кан Уджуна втрачає владу в державі. Ультранаціоналісти наразі контролюють Північний Схід та Північний Захід — тобто половину країни. Надійне джерело описує ситуацію як громадянську війну.
Фу відповів:
— Це все змінює.
Генерал Хван, здавалося, не йняв віри:
— Якщо це правда.
Кай зауважив:
— Це одвічне питання розвідки. Але я б не приносив вам цієї звістки, якби сам не був переконаний.
Чан Дзяньдзюнь промовив:
— Якщо й так, як варто вчинити нам?
Хван відповів, як завжди, агресивно:
— Бомбардувати зрадників. За пів години ми можемо зрівняти із землею кожну захоплену ними базу й убити їх усіх. Чому ні?
Кай знав відповідь на це запитання, але змовчав. Замість нього дещо дратівливо відповів батько:
— Бо за ці пів години вони можуть запустити ядерні ракети по китайських містах.
Хван тільки більше розлютився:
— Невже ми боїмося нікчемних корейських бандитів?
— Ні, — мовив Дзяньдзюнь. — Ми боїмося ядерних бомб. Кожен при своєму розумі їх боїться.
Але його слова ще дужче розпалили Хвана, який вважав, що такі балачки лише ослаблюють Китай.
Він правив своєї:
— Отже, будь-хто, викравши кілька ядерних боєголовок, може робити, що йому заманеться, а Китай навіть пискнути не насмілиться?!
— Авжеж ні, — сухо запевнив його Дзяньдзюнь. — Але бомбардування в жодному разі не буде нашим першим кроком. — Подумавши трішки, додав: — А ось останнім — легко.
Хван змінив риторику:
— Не думаю, що ситуація аж така погана, як нам її змальовують. Агенти люблять перебільшувати, щоб додати собі ваги.
Фу сказав:
— Ваша правда.
Кай свій обов’язок виконав і не хотів сперечатися.
— Даруйте, — звернувся він до них, — але, якщо можна, я залишу цю справу на обговорення вам як старшим і мудрішим. До побачення.
Не встиг вийти, як у нього задзвонив телефон. Це був Чін, тому Кай відповів одразу за дверима.
— Ви казали повідомляти вам про перебіг подій, — мовив Чін.
— Що сталося?
— Південнокорейський канал KBS стверджує, що заколотники взяли під контроль військову базу в Хамхині, а це кількасот кілометрів від Йонджодону, звідки все почалося. Виходить, вони просунулися навіть далі, ніж ми вважали.
Кай швидко уявив карту Північної Кореї.
— Тобто вони захопили вже більш ніж половину країни.
— Додайте й символічне значення.
— Бо Хамхин — друге найбільше місто Північної Кореї.
— Так.
Це було вже дуже серйозно.
— Дякую, що повідомили.
— Прошу.
Завершивши розмову, Кай повернувся в кімнату. Вся трійця неабияк здивувалася.
— Південнокорейське телебачення повідомляє про взяття заколотниками Хамхина.
Він побачив, як батько зблід.
— Усе, час повідомити президента, — сказав він.
Фу Чую дістав телефон.
— Уже набираю його.
Розділ двадцять дев’ятий
Гелікоптери летіли над Сахарою цілу ніч і до золотої копальні мали дістатися на світанку — трохи більш як за тридцять шість годин з моменту, коли Абдул надіслав звіт. Тамара й Таб як двоє провідних офіцерів сиділи в головному вертольоті разом із полковницею Маркус. Вони досі летіли над одноманітним ландшафтом з каменів та піску без жодних ознак рослинності чи слідів людської діяльності. Уже й світанок засірів. Місцина скидалася на іншу пустельну планету, наприклад, Марс.