— Військовий у тому секторі — майже напевно північнокорей-ський, — сказав він. — Схоже на те, що він пробив траулер, який, найімовірніше, належить Південній Кореї.
Кай погодився. Спірний морський кордон між Північною та Південною Кореями завжди був гарячою точкою. Північ ніколи не визнавала лінії, окресленої ООН у 1953 році, а в 1999-му навіть намалювала власну, за якою їй відходила більша частина багатих на рибу вод. То було місце класичних територіальних конфліктів, де нерідко ставалися сутички.
О полудні південнокорейське телебачення показало відео одного з моряків на борту траулера. На записі було чітко видно, як на кораблі, що стрімко мчав на зіткнення, тріпотів червоно-синій стяг північно-корейського флоту. Коли, наблизившись майже впритул, судно не звернуло, почулися зойки переляканих матросів траулера. Далі гучний удар і крики, після чого відео урвалося. Усе було вельми драматично й страшно, тому кадри швидко розлетілися інтернетом у всьому світі.
Диктор повідомив, що внаслідок зіткнення загинуло двоє південно-корейських моряків: один втопився, іншого вбило уламком.
Невдовзі Кай вирушив до «Кадилак-центру». У машині зняв піджак і краватку, перевдягнувшись у чорну дуту куртку «Найк», щоби змішатися з натовпом уболівальників.
Глядачі на арені були переважно китайці, хоч інших національностей там також вистачало. Коли Кай підійшов до свого місця з парою бляшанок пива «Янцзін», Ніл уже чекав на нього — у чорному тренчі й чорній шапці, натягнутій на очі. Обидва вони нічим не вирізнялися з-поміж решти публіки.
— Дякую, — промовив Ніл, беручи пиво. — Гарні квитки ви доп’яли.
Кай знизав плечима:
— Я ж працюю в таємній поліції.
Відкрив свою бляшанку й надпив. «Качури» грали в домашній, білій формі, «Тигри» — у блакитній.
— Я зараз ніби на матчі в Штатах, — сказав Ніл. — Навіть темношкірі гравці є.
— Вони з Нігерії.
— А я й не знав, що нігерійці грають у баскетбол.
— Ще й дуже добре.
Матч почався, і зала стала надто гучною для розмови. «Качури» повели в першому періоді й відпочивати пішли за рахунку 58:43 на свою користь.
У перерві Кай та Ніл схилили голови один до одного, щоб обговорити справи. Ніл почав:
— Що, в біса, відбувається в Північній Кореї?
Кай на мить замислився. Він мусив пильнувати, щоб не видати важливих секретів.
Зрештою вирішив, що поінформованість американців — в інтересах Китаю. Непорозуміння може призвести до кризи.
— Там вирує громадянська війна, — відповів. — Повстанці перемагають.
— Так я і думав.
— Через це Верховний керівник робить дурниці, наприклад, бере на таран південнокорейське риболовецьке судно. Він будь-що прагне показати, ніби сильніший, ніж насправді.
— Каю, чесно, ми не розуміємо, чому ви нічого не робите для розв’язання цієї проблеми.
— А що нам робити?
— Ввести своє військо й придушити заколот, наприклад.
— Ми справді це можемо, але тим часом вони запустять ядерні ракети по китайських містах. Тут не можна ризикувати.
— Відрядіть армію в Пхеньян і скиньте Верховного керівника.
— Та сама проблема. Після того ми зав’язнемо у війні з повстанцями, які мають ядерну зброю.
— Дайте їм сформувати новий уряд.
— Ми вважаємо, що це станеться і без нашого втручання.
— Але бездіяльність — це теж небезпечно.
— Ми в курсі.
— І ще одне. Чи відомо вам, що Північна Корея підтримує терористів ІДВС у Північній Африці?
— Про що ви?
Кай прекрасно розумів, про що каже Ніл, але мусив пильнувати.
— Ми провели рейд на базу терористів під назвою Гуфра. Це в Лівії, біля кордону з Ніґером. Там була золота копальня, на якій працювали раби.
— Гарна робота.
— Ми затримали аль Фарабі, якого вважаємо ватажком Ісламської Держави Великої Сахари. З ним був кореєць, який представився Парк Чонхуном.
— У світі тисячі корейців, яких звуть Парк Чонхун. Це наче Джон Сміт в Америці.
— Ми знайшли там три автомобільні пускові установки з балістичними ракетами «Хвасон-5».
Це шокувало Кая. Він знав, що Північна Корея продає терористам автомати, але балістичні ракети — це вже зовсім інша річ. Приховуючи подив, сказав:
— Зброя — їхня єдина успішна стаття експорту.
— Та все ж...
— Згоден. Продавати тим маніякам ракети — безумство.
— Отже, це робиться без дозволу Пекіна.