— Нам може знадобитися ваша допомога з придушенням заколоту американських запроданців на Йонджодоні.
На згадку про Америку Кай не зреагував. Це була несосвітенна пропаганда, і Бак вірив їй не більше ніж сам Кай.
— Що ви хотіли запитати в нього?
— Про це я говоритиму із самим міністром.
— Напевно, у вас на думці військова допомога.
Бак пустив його слова повз вуха.
— Я зайду до нього завтра.
— Перекажу йому.
Кай відшукав Ву якраз тоді, коли гостей запросили до столу. Ву сказав:
— Президент Чень згоден з моєю пропозицією. Якщо Північна Корея застосує хімічну або біологічну зброю, ми припинимо всю допомогу.
— Добре, — відповів Кай. — А коли завтра зустрінетеся з послом Баком, щоб сказати йому це, він попросить у вас військової допомоги для повалення заколотників.
Ву похитав головою.
— Чень не відряджатиме китайського війська на війну в Північну Корею. Не забувайте, що повстанці захопили ядерну зброю. Навіть Пхеньян не вартий ядерної війни.
Одначе Каєві не хотілося, щоб Ву отак прямо відмовляв Бакові.
— Можна запропонувати обмежену допомогу, — мовив він. — Зброя, гармати й розвіддані, але не армія.
Ву кивнув.
— І щоб зброя була не далекобійна, аби вони не застосували її проти Південної Кореї.
— Можна навіть поставити умову припинити провокації в спірних водах, — додав Кай, міркуючи вголос.
— Оце чудова ідея. Обмежена допомога в разі гарної поведінки.
— Так.
— Запропоную це Ченю.
Кай зазирнув у бенкетну залу. Сотня офіціантів уже розносила перші страви. Сказав:
— Смачного вам.
— А ви не залишаєтеся?
— Уряд Замбії не вважає мою присутність потрібною.
Ву сумно усміхнувся:
— Щастить же вам.
* * *
Вони зустрілися зранку в міністерстві закордонних справ. Кай прибув першим, посол Бак — одразу за ним, із чотирма асистентами. Усі розсілися за столом, на якому вже стояв чай у чашечках, накритих порцеляновими кришечками, щоб не вистигав. Попри ритуали ввічливості, атмосфера була напружена. Ву почав зі слів:
— Я б хотів поговорити з вами про хімічну та біологічну зброю.
Бак одразу перебив його, повторивши те, що вже казав Каєві вчора: — Такої в нас нема.
— Наскільки відомо особисто вам? — мовив Ву, даючи йому шанс зманеврувати.
— Наскільки мені відомо абсолютно точно, — наполіг Бак.
На це у Ву була заготована відповідь:
— Якщо така зброя з’явиться у вас у майбутньому, або ж ваша армія вже її має, але тримає це в таємниці, президент Чень хотів би чіткого розуміння його поглядів.
— Нам відомі погляди президента. Я особисто...
Піднявши голос, Ву невдоволено урвав Бака:
— Він просив мене переконатися!
Бака миттю заціпило.
— У жодному разі ви не повинні застосовувати її проти Південної Кореї. — Ву підійняв руку, бо Бак знову зібрався перебити. — Якщо проігноруєте цю умову, не надасте їй належного значення або й навіть порушите, наслідки будуть негайні та незворотні. Без усіляких обговорень і застережень Китай припинить будь-яку допомогу. Раз і назавжди.
Бак далі приндився, але Кай чітко бачив, що той насправді шокований. Витиснувши із себе якомога скептичніший тон, посол промовив:
— Якщо ви вирішите смертельно ослабити Корею, американці скористаються можливістю захопити її. Переконаний, вам такі сусіди ні до чого.
— Я викликав вас сюди не для того, щоб дискутувати, — твердо сказав Ву, забувши про чемність. — Це сухі факти. Думайте собі, що хочете, але залиште цю страшну зброю там, де вона зберігається, і навіть не думайте її застосовувати.
Бак опанував себе.
— Ви чітко донесли мені вашу позицію, товаришу міністре, і я вам за це вдячний.
— Чудово. А зараз слухаю вас. Знаю, що ви теж прийшли до мене не просто так.
— Справді. Придушити заколот, що спалахнув на Йонджодоні, виявилося не так легко, як публічно заявляє наш уряд.
— Я ціную вашу чесність, — мовив Ву, повернувши собі дружній тон.
— На нашу думку, найшвидшим і найефективнішим способом покласти край заворушенням буде спільна операція корейської та китайської армій. Це слугуватиме зрадникам сигналом, що проти них діє серйозна сила.
— Розумію вашу логіку, — сказав Ву.
— А ще продемонструє їхнім симпатикам на Півдні та в Америці, що Корея теж має могутніх друзів.
«Тільки щось небагато», — подумав Кай.
Ву промовив:
— Я однозначно перекажу ваші слова президентові Ченю, але навіть зараз можу запевнити, що він не відряджатиме китайського війська в Корею.