— А які додаткові зручності можуть бути в пустелі?
— Побачиш.
Абдул кивнув на охоронців-джихадистів:
— Вони теж їдуть?
— Захищатимуть нас.
І кокаїн.
— Яким маршрутом поїдемо?
— Щось забагато запитань.
Абдул подумав, може, з Хакіма справді вже досить.
— Гаразд, але мені треба хоча б знати, коли від’їзд.
— За десять днів.
— Так довго. Чому?
— Виникли деякі ускладнення, — Хакіму вочевидь набридли розпитування. — А тобі що до того? Не твоє це діло. Тобі головне прийти в призначений день із грошима.
Абдул здогадався, що ускладнення пов’язані з атакою на базу Аль-Бустан. Це могло порушити плани джихадистів через загибель і поранення частини їхньої верхівки.
— Ваша правда, мене це не обходить, — примирливо сказав він.
Хакім додав:
— Одна сумка на людину. Винятків не робимо нікому.
Абдул показав на автобус:
— У таких зазвичай великі багажники й полички для речей у салоні.
Хакім розсердився:
— Одна людина — одна сумка!
Так Абдул зрозумів, що кокаїн перевозять у багажному від діленні.
— Що ж, — промовив він, — у такому разі я прийду за десять днів.
— Удосвіта!
Абдул вийшов.
Хакім нагадав йому нью-джерських мафіозі: ті були такі самі дратівливі, хамовиті й дурні. Як і американські гангстери, Хакім замість мізків, яких зроду не мав, використовував тиск і погрозу розправи. Деякі з найтупіших Абдулових однокласників тяжіли до того світу, тому він умів розмовляти з такими типами. Та попри все, не можна демонструвати підозрілу впевненість. Урешті, він розігрує роль.
Та й хоч яким бовдуром був Хакім, охорона в нього серйозна.
Абдул повернувся до машини, відчинив багажник і склав сигарети, які не вдалося продати. На сьогодні роботу зроблено. Тепер він поїде в інше село або місто, для прикриття продасть іще трохи сигарет і знайде, де переночувати. Готель там навряд чи буде, але він, як правило, знаходив дім, у якому не боялися прийняти на ніч подорожнього.
Зачиняючи багажник, помітив знайоме обличчя. Цю жінку він уже бачив у селі, де зустрічався з Тамарою й Табом. Тамара ще заходила до неї додому. Запам’ятав її головно через приголомшливу вроду, яку тільки підкреслював вигнутий ніс. Тепер же витончене лице мало зморений вигляд. Крихітні ніжки в пластмасових ляпанцях були брудні, й він здогадався, що сюди із села молодиця прийшла пішки, а це добрі півтора десятка кілометрів. Цікаво, що вона тут робить?
Він відвернувся, не бажаючи зустрічатися з нею поглядами. Рух цей був мимовільний: агентові під прикриттям ні до чого набувати друзів. Будь-що, ближче за поверхове знайомство, неодмінно призводить до небезпечних запитань: «Звідкіля ти? З якої родини? Що робиш у Чаді?». Ця невинна цікавість змушує агента брехати, а брехню завжди можна викрити. Тож єдина запорука безпеки — не мати друзів.
Однак жінка його впізнала.
— Мараба, — привіталася вона, очевидно, рада його бачити.
Він не хотів привертати зайвої уваги грубощами, тож стримано відповів:
— Салам алейкум. — «Мир вам».
Вона підійшла потеревенити з ним, і він вловив легенький дух кориці й куркуми. Усміхнулася до нього широко й звабливо, від чого його серце тьохнуло. Той ніс дугою такий шляхетний. Американка страшенно його соромилася б і звернулася б до хірурга, якби мала гроші. Проте цьому обличчю він неабияк пасував.
Вона сказала:
— Ви торгуєте сигаретами. Я бачила вас у нашому селі. Мене звуть Кія.
Він заледве стримувався, щоб не дивитись на неї.
— Мені час їхати, — відповів холодно, підійшовши до дверцят машини.
Її це зовсім не віднадило.
— Ви знаєте чоловіка на ім’я Хакім?
Він закляк із піднесеною над дверцятами рукою й озирнувся. Помітив, що втома на її лиці оманлива. У тих чорних очах, що дивилися на нього з-під хустки, читалася залізна рішучість.
— А вам навіщо?
— Кажуть, він може допомогти дістатися Європи.
Нащо це такій молодій дівчині? Вона хоч гроші має? Абдул прибрав зверхнього тону чоловіка, що розмовляє з простачкою:
— Залиште таке чоловікові.
— Він загинув. Батько теж. А брати в Судані.
Тепер усе ясно. Вона вдова, сама-самісінька. «Ще й з дитиною», — подумав він. У нормальні часи могла б ще раз вийти заміж, особливо така красуня, однак жоден чоловік на пустельних берегах озера Чад не захоче обтяжувати себе жінкою з дитям від іншого.
Її мужність вражала, та в руках Хакіма на неї чекатиме ще більша небезпека. Занадто вразлива. Хакім може забрати гроші й обдурити. Серце Абдула обливалося кров’ю.