Полін вразило, як швидко вони подолали півтори сотні кілометрів. Чесс промовив:
— Є ще один варіант, але це взагалі не ціль.
— Поясніть, — попросила Полін.
— Ракети могли випустити для демонстрації власної сили й залякування Південної Кореї. У такому разі, пролетівши над країною, вони впадуть у море.
— Сподіваймося, але мені здається, це не в стилі Верховного керівника, — мовила Полін. —Луїсе, ракети балістичні чи крилаті?
— Ми вважаємо, що це балістичні ракети середньої дальності.
— Фугасні чи ядерні?
— Фугасні. Їх запустили із Сінорі, яка під контролем Верховного керівника. Він залишився без ядерної зброї. Усі бази з нею в руках повстанців.
— Чому вони досі в повітрі? Хіба в Південної Кореї немає протиракетної оборони?
— Балістику неможливо збити в польоті: летить високо й швидко. Південнокорейські зенітні комплекси Cheolmae 4 HL відреагують, коли ракети наблизяться до цілі й підуть на спуск, скинувши швидкість. Тому система й не збила їх над Сеулом.
— Але ж уже час.
— Це може статися щосекунди.
— Сподіваймось. — Полін повернулася до Чесса: — Що ми зробили, аби зупинити це?
— Щойно отримали попередження про активність, я подзвонив міністрові закордонних справ Китаю, Ву Баю. Він, звісно, намагався забити мені баки, але було ясно: він і сам гадки не має, що задумав Верховний керівник.
— Іще з кимось розмовляли?
— Південнокорейці не розуміють, чому по них завдали удару. Посол Північної Кореї в ООН не відповів на мій дзвінок.
Полін перевела погляд на Софію.
— Є якісь новини з ЦРУ?
— Є, але не з Ленґлі.
Зазвичай Софія вдягалася гламурно, проте сьогодні вона збиралася поспіхом: закрутила ґулькою довге хвилясте волосся, накинула жовту олімпійку й зелені спортивки. Але голова її працювала, як завжди, блискуче.
— Їхній найкращий агент у Пекіні, Девідсон, намагається зв’язатися з головою Ґвоаньбу, з яким знайомий особисто, але поки що марно.
Полін кивнула.
— Чан Кай. Я про нього чула. Якщо комусь у Пекіні й відомо, що відбувається насправді, то, певне, йому.
Луїс знову уважно прислухався до навушників.
— У Пентагоні переконані, що ціль — Чеджу, — оголосив він.
— Нарешті зрозуміло, — мовила Полін. — Це помста. Верховний керівник карає військову базу, яка знищила його субмарину. Наче йому повстанців удома мало.
Ґас сказав:
— Йому не вдалося придушити повстання, через що він виставив себе слабким. Тепер шукає способів продемонструвати силу.
Луїс промовив:
— Маємо відео з бази. Воно не публічне, напевно, систему зламали. — На екрані з’явилася картинка, і Луїс повів далі: — Це кадри з камер безпеки.
На відео було видно велику гавань, закриту молом. На воді стояли есмінець, п’ять фрегатів і підводний човен. Картинка перемкнулася, і всі побачили моряків на облавку корабля. Напевно, техніки мали трансляції із численних камер і обирали найінформативніші, бо зображення знову змінилося на дороги навколо невисоких адміністративних і житлових будівель. На цьому відео вирував рух: бігали люди, мчали машини, офіцери кричали щось у телефони.
Луїс сказав:
— Протиракетна батарея відпрацювала.
Полін запитала:
— Скільки ракет випустили?
— Установка запускає по вісім штук за раз. Стривайте... — витримавши паузу, Луїс продовжив: — Одна ракета впала після пуску. Решта сім у повітрі.
За хвилину на графіку з’явилося сім нових арок, що рухалися на перехоплення.
— Тридцять секунд до контакту, — мовив Луїс.
Лінії на екрані зблизилися.
Полін сказала:
— Якщо вони вибухнуть над заселеною територією...
Луїс урвав її:
— Ракети-перехоплювачі не озброєні боєголовками. Вони знищують цілі, таранячи їх. Однак боєголовки тих, що летять на місто, можуть вибухнути від удару об землю. — Замовк. — Десять секунд.
У приміщенні запала тиша. Усі дивилися на екран. Кінці графіків перетнулися.
— Контакт, — оголосив Луїс.
Графік завмер.
— У небі повно уламків, — мовив Луїс. — Радар не дає чітких даних. Влучання є, але точна кількість невідома.
Озвалася Полін:
— Хіба сім перехоплювачів не могли збити лише чотири ракети?
— Могли, — відповів Луїс. — Проте ідеальних результатів не буває. Ось, є... Дідько, тільки два влучання. Ще дві ракети й далі тримають курс на Чеджу.
Чесс сказав:
— Господи, чому батарея не випустила все, що в них є?
Відповіла йому Полін: