— Гарна стратегія, — погодився він. — Цілий день у новинах розмірковуватимуть про ваш наступний крок і не звертатимуть уваги на Мура.
— Чудово, — сказала Полін.
Насправді зараз до Мура їй було абсолютно байдуже, але вона не хотіла псувати Сандіпів ентузіазм. Коли він пішов, викликала Ґаса й попрохала:
— Будь ласка, пройдіться зі мною протоколом оголошення ядерної війни.
Він збентежився.
— Невже й до такого дійде?
— Ні, якщо я зможу цього уникнути, — відповіла. — Але треба бути готовими до всього. Сідайте.
Вони сіли на дивани одне навпроти одного.
— З ядерною валізкою ви вже знайомі, — почав він.
— Так, але вона призначена для використання за межами Білого дому.
— Гаразд, а коли ви тут, цілком імовірно, найпершим вашим кроком має бути розмова з головними радниками.
— Усі вважають, що це одноосібне рішення президента.
— На практиці — так, бо часу дискутувати може не бути. Однак бажано це обговорити.
— Гадаю, якби була така можливість, я б цього хотіла.
— Можна поспілкуватися зі мною. Щонайбільше хвилину.
— Що далі?
— Крок другий: набрати командний пункт Пентагону зі спеціального телефона у валізі, якщо ви не в Білому домі. Коли додзвонитеся, треба буде підтвердити особу. Маєте «Бісквіт»?
Полін вийняла з кишені темну пластмасову коробку.
— Мені доведеться її відкрити, — сказала вона.
— Єдиний спосіб зробити це — розламати.
— Знаю.
Узявши коробочку обіруч, вона потягла її в протилежних напрямках. Та легко розламалася, відкривши пластиковий прямокутник, схожий на кредитку.
Ту картку міняли щодня.
Ґас сказав:
— На картці надрукований код ідентифікації.
— Тут написано: «Двадцять три, готель, Віктор».
— Зачитайте їм це вголос, і вони зрозуміють, що ви віддали наказ.
— І все?
— Ще ні. Крок третій: Командний пункт відправляє зашифрований наказ екіпажам ракетних установок, підводних човнів і бомбардувальників. За розрахунками, від моменту рішення минуло три хвилини.
— Тепер їм треба розшифрувати наказ.
— Так...
Він не сказав «вочевидь», але нотка нетерплячості в голосі сповістила: Полін перебиває його дурними запитаннями — певна ознака, що їй ніяково навіть обговорювати таке. «Сьогодні необхідно зберігати спокій», — подумала вона й сказала:
— Вибачте за дурні запитання. Кажіть.
— Командний пункт задає цілі, час запуску й коди, необхідні для розблокування боєголовок. Якщо надзвичайна ситуація не застала нас зненацька, цілі попередньо погодили з вами.
— Але я не...
— Білл надішле вам перелік упродовж години.
— Добре.
— Четвертий крок: підготовка до запуску. Екіпажі підтверджують коди автентифікації, вводять координати цілей і розблоковують ракети. До цього моменту ви ще можете скасувати наказ.
— А наказ бомбардувальникам можна скасувати в будь-який час.
— Саме так. Але після того, на п’ятому кроці, коли ракети випущені, їх уже не зупиниш і навіть не переспрямуєш. Це п’ять хвилин після ухвалення рішення. Ядерна війна почалася.
Полін відчула дотик холодної руки долі.
— Боже борони, щоб до такого колись дійшло.
— Амінь, — промовив Ґас.
* * *
Думки про це не полишали її весь день. Те, що вона вирішила зробити, було небезпечно, і навіть одностайна підтримка колег не зменшувала її відповідальності. Однак альтернативи вимальовувалися ще гірші. Варіант із ядерним ударом, до якого, як і передбачала Полін, закликав Джеймс Мур, набагато ризикованіший. Хай там як, а вона мусила поквитатися з режимом, що загрожував Америці та всьому світу.
І хоч скільки думала, щоразу доходила того самого висновку.
Телевізійники прибули в Овальний кабінет о сьомій. Відео їхньої трансляції передадуть на всіх каналах. Чоловіки та жінки в джинсах і кросівках виставляли камери, світло, мікрофони, прокладали кабелі золотистим килимом. Полін тим часом внесла фінальні правки в текст промови, і Сандіп завантажив його на суфлер.
Відтак приніс Полін світло-блакитну блузу, щоб вона мала свіжіший вигляд у кадрі.
— Сірий костюм на екрані буде чорним, оце ліпше пасуватиме, — сказав він.
Візажистка подбала про макіяж, перукарка вклала і залакувала біляве волосся.
Ще був час передумати. Полін знову прокрутила в голові свою аргументацію, і вкотре дійшла того самого висновку.
Годинник почав відлік, і за хвилину до восьмої всі затихли.
Продюсер пальцями відрахував останні секунди.